Сучасна українська література наповнена талановитими письменниками, які у своїх творах розкривають нові глибинні теми. Митці занурюються у психологію особистості, досліджують криваву історію українського народу та описують її, будують світогляд нації. Сучасні літературні витвори мистецтва свідчать про постійний розвиток та вічність українського слова, яке не втомлюється кричати про відвагу, біль, радість, сподівання та силу нашого народу. Яскравим прикладом сучасної української літератури є творчість представників «Станіславського феномену», пише сайт ifrankivchanyn.com.
«Станіславський (франківський) феномен»
«Станіславський феномен» – це об’єднання талановитих літераторів Івано-Франківської області, серед яких Юрій Іздрик, Юрій Андрухович, Галина Петросаняк, Марія Микицей, Володимир Єшкілєв та Тарас Прохасько. Митці «франківського феномену» майстерно втілили український постмодернізм у своїх творах. Письменників об’єднало бажання дослідити українську культуру останніх ста років. На відміну від київсько-житомирського об’єднання, в авторів якого присутня певна апокаліптичність, представники франківського феномену у своїх творах втілюють риси карнавалізації та іронічності. Наприклад, роман Юрія Андруховича «Рекреації» описує фестиваль у маленькому місті, де кожен герой — це герой-маска.
Життєпис та творчість Юрія Андруховича
Андрухович Юрій Ігорьович народився, живе та працює у місті Івано-Франківськ. Письменник вільно володіє п’ятьма мовами: українською, російською, польською, німецькою та англійською, тому самостійно перекладає свої твори. В дитинстві митець мріяв стати рок-зіркою, а потім кардинально змінив свої плани та хотів розпочати кар’єру археолога. Проте жодна з дитячих мрій не стала реальністю.
У 1989 році Юрія Андруховича прийняли до Спілки письменників України. Проте уже через два роки поет прийняв рішення покинути спільноту, адже його ідейні переконання не збігалися з думками інших письменників. Згодом самостійно створює Асоціацію українських письменників та стає її віцепрезидентом.
Перший літературний дебют письменника відбувся у 1985 році, саме тоді світ побачив першу збірку віршів «Небо і площі». Того ж року поет разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснували поетичне об’єднання «Бу-Ба-Бу». В цей час у світ виходить перший прозовий твір автора. Це цикл оповідань, думок, так звана «захалявна книжка», яку Андрухович написав, коли служив у війську. Збірка отримала назву «Зліва, де серце» Згодом Юрій Андрухович пише трилогію: романи «Рекреації», «Московіада» та «Перверзія» у стилі чорного реалізму.
У 2011 році письменник видав свою найбільшу книгу «Лексикон інтимних міст». Автор відвідав сто одинадцять містечок та описав сто одинадцять історій, які з ним трапились у кожному краю. Кожна історія унікальна та інтимна. Рідного Івано-Франківська у цій книзі він не описав.
Західні критики визначають Юрія Андруховича одним із найяскравіших представників українського постмодернізму. Творчість письменника у світовій літературі за значущістю порівнюють із літературною ієрархією італійського митця Умберто Еко.
Життєпис та творчість Юрія Іздрика
Іздрик Юрій Романович народився у місті Калуш, що на Івано-Франківщині. Свій перший вірш написав у чотирнадцять років, але російською мовою. У підлітковому віці на творчість митця вплинули романи Хемінгуея. Тоді Юрій Романович зрозумів, що варто писати рідною мовою. Навчався поет у Львівському політехнічному інституті на механіко-технологічному факультеті. Проте студентські роки письменника минули за вивченням лекцій з історії мистецтв та мистецтвознавства. Також у юні роки Юрій Романович захоплювався театром, разом з однодумцями вони створили самодіяльний студентський театральний гурток, де час минав за постановками класиків та сучасників. Митець встиг спробувати себе і в ролі музиканта, адже грав у рок-гурті.
Після закінчення університету, Юрій Романович працював інженером у стінах Івано-Франківського заводу автоматизованих ливарних машин. Згодом повернувся у рідне місто та влаштувався на роботу у Калуському науково-дослідницькому інституті галургії. Попри постійну зайнятість, письменник вів активне мистецьке життя. Поет охоче відвідував неофіційні та офіційні мистецькі акції, виставки, зустрічі. Також прозаїк вдало налагодив контакти з обласною газетою.
У 1990 році письменник познайомився з Юрієм Андруховичем. Ця зустріч на мистецькому заході стала доленосною для обох митців. Поети вирішили разом випускати журнал «Четвер». Перші літературні твори Юрія Іздрика були видані саме в перших випусках часопису, а перші вірші – в останніх. З того часу, митці працювали декілька років над видавництвом разом. Тому деякі критики вважали, що «Іздрик» – це насправді псевдонім Юрія Андруховича. Манера письма обох митців перегукується, іноді вони використовують навіть однакових персонажів, будують ідентичні сюжетні повороти, часом навіть використовують одні й ті ж фрази. Проте з плином часу та новим досвідом, Юрій Іздрик проявив себе як неординарний майстер слова, тому про можливий плагіат усі забули. А дружні стосунки між митцями збереглися донині.
Літературний дебют автора пройшов успішно. Але згодом письменник приймає рішення працювати «підпільно». Довгий час Юрій Іздрик «шукає себе»: пробує малювати, займається малярством, оформлює обкладинки книжок. І лише у 1994 році остаточно повертається до літературної діяльності. У журналі «Сучасність» з’являється повість «Острів КРК». Критики та читачі добре оцінюють твір.
Але найбільш винятковим твором Юрія Романовича до сьогодні вважається роман «Воццек», де автор розкриє свою майстерність та незвичайну манеру письма. Твір «про сни у снах» викликав бурхливу хвилю задоволення серед читачів та літераторів. У Івано-Франківську перший тираж книги розкупили за тиждень.
У 2020 році автор видає збірку віршів «Naked one» (переклад: «Голий»), яка викликає фурор серед прихильників поета. Книга «Naked one» призначена для аудиторії 18+, адже вона є камінг-аутом дорослого чоловіка, який остаточно зневірився у силі свого поетичного слова та свого тіла. У цій збірці Юрій Іздрик оголив своє тіло та свою душу перед читачами.
Зараз Юрій Іздрик живе та творить в Калуші.
Життєпис та творчість Галини Петросаняк
Петросаняк Галина Іванівна народилася у селі Черемошна, Верховинського району, Івано-Франківської області. Поетеса, перекладачка, літературознавиця вразила своєю манерою письма не тільки Україну, а й цілий світ. Її вірші перекладаються французькою, німецькою, польською, англійською, російською та білоруською мовами. У поезії Галини Петросаняк особливо імпонує її особистісний урбанізм. У 2007 році поетесу нагородили премією Губерта Бурди, яку присвячують європейським лірикам у Німеччині. Вірш з першої збірки письменниці «Парк на схилі», яка вийшла у 1996 році ушанований премії від поетичного об’єднання «Бу-Ба-Бу».
До 2016 поетеса жила і творила в Івано-Франківську, та згодом переїхала до Швейцарії. Після переїзду у 2019 році закордоном видала лише два літературних твори «Екзофонія» та «Не заважай мені рятувати світ».
Сучасна українська література посідає гідне місце у світовому літературному контексті. Твори українських письменників стають предметом досліджень та перекладаються різними мовами. Ідеї сучасних письменників спонукають нас задуматися над людськими цінностями, розумінням історії та сутністю людського існування. Таким чином, сучасна українська література заслуговує визнання. Вона представлена видатними письменниками, які збагачують нашу культурну спадщину. Українська література багата, наповнена та різноманітна завдяки таким талановитим митцям, як Юрій Іздрик, Юрій Андрухович та Галина Петросаняк. Усі автори уже ввійшли в історію та залишили свої творчі доробки для наступних поколінь. Івано-Франківщина пишається своїми земляками!