У кожній великій епідемії є ті, хто навмисно або ненавмисно сприяє поширюванню даної хвороби на великій території. Ці люди є інфікованими та сприяють зараженню великої кількості осіб, що їх оточують. Їх називають суперпоширювачами. Спалах епідемії Covid-19, яка почала свій шлях з китайського міста Ухань, не став винятком у цьому питанні, пише ifrankivchanyn.com.
Наприклад, громадянин Британії на ім’я Стівен Уолш, відвідав собі Сінгапур, і, як наслідок, заразив аж п’ятьох своїх співвітчизників, ще п’ятьох французів та жителя прекрасного острова Мальорка. Про це йшлось у повідомленні ВВС.
Так хто ж такі суперпоширювачі?
Сам по собі термін є досить розпливчастим. Чіткого наукового визначення він не має. По своїй суті це та людина, яка з різноманітних причин заразила більшу кількість оточуючих, ніж інші. Середній показник складає 2-3 заражені особи на одного носія коронавірусу. Але мова йде лише про середньозважені показники. Трапляються поодинокі випадки, коли хворий або взагалі нікого не заражає, або навпаки, кількість заражених рахується десятками, як не більше.
Тож скількох оточуючих здатен інфікувати суперпоширювач?
Якщо говорити коротко – мова йде про дуже велику кількість осіб. Дані випадки помітно впливають на динаміку поширення вірусних захворювань. Зовсім нещодавно, у 2015 році, при епідемії, яку викликав коронавірус під назвою MERS, одна людина інфікувала аж 82 особи. Три відсотки хворих на Ебола, в Африці, спричинили зараження аж 61 відсотку хворих від загальної кількості випадків.
Які причини виникнення суперпоширювачів?
Причин появи таких випадків безліч, але основні з них трапляються з наступних причин: хтось по роботі, або відповідно до умов проживання, має постійний контакт з великою кількістю людей. Таким чином, вони розповсюджують епідемію, гадки не маючи про свою небезпеку, оскільки симптоми хвороби ще не виявились. Найчастіше це притаманно дітям. Саме з цієї причини так часто закривають школи на карантин, у випадках будь якої епідемії, грипу тощо.
А ось ВІЛ, своїм поширенням, має дякувати працівникам секс-індустрії. А під час епідемії атипової пневмонії, найбільше випадків захворювання припало на лікарні, як це не дивно. Отож є люди, які у власному організмі виробляють віруси у величезній кількості. Тому у людей, що контактують з ними, малі шанси залишитись здоровими.
Суперпоширювачі та поширення епідемії
На самий початок епідемії вплив на її розповсюдження, у суперпоширювачів, надзвичайно великий. Саме в цей час вірус намагається охопити найбільшу кількість осіб. Також джерелом небезпеки є тварини. Коли вірус попадає до першої людини, то може статись так, що вона перехворіє, не інфікувавши більше нікого, або заразивши незначну кількість людей. Але якщо першим стане суперпоширювач, то епідемія спалахує, отримавши значний імпульс.
У випадку, коли неподалік один від одного знаходяться одразу декілька суперпоширювачів, то загальмувати процес поширення стає вкрай непросто.
Історичний факт про суперпоширювачів
Ірландка Мері Меллон (1869-1938), яка працювала кухаркою, випадково інфікувала велику кількість людей на черевний тиф. В неї ще не було ніяких симптомів, тому вона продовжувала працювати. Через це вона отримала прозвисько «тифозна Мері». Як наслідок, вона більше 10 років провела у карантині.
