Життя хоспісу в умовах карантину

6. April 2020 Yuliia Honcharova

В умовах карантину важко всім. В деяких закладах, таких як хоспіс, збільшується навантаження на медперсонал, а допомоги від держави чи благодійників майже немає. Адже вони не працюють безпосередньо з хворими на коронавірус. Проте забувати про них не варто. Подробиці розкаже Я Франківчанин.

Основна небезпека

В хоспісі, що знаходиться у Івано-Франківську, зараз лежить 33 пацієнти, які потребують паліативної допомоги у зв’язку з важкими захворюваннями. Ще частина підопічних знаходиться в домашніх умовах та до них медперсонал періодично навідується самостійно. Та в умовах карантину без належних заходів безпеки доглядати за пацієнтами стає все важче.

Найбільше медики переживають за те, що їхні підопічні – це люди, що знаходяться у найбільшій категорії ризику перед коронавірусом, адже у них відповідний вік (60+) та є безліч важких захворювань, які негативним чином будуть впливати на перебіг хвороби у випадку зараження.

Тому медперсонал першим чином зробив усе можливе, щоб уберегтися самим та забезпечити захист для своїх пацієнтів. Для цього медзаклад повністю закрили на карантин та не пускають відвідувачів.

Самі медики також бояться зараження, адже рук у лікарні навіть зараз не вистачає. Та якщо хтось з медперсоналу захворіє, то доглядати пацієнтів буде нікому. Тож щоб не сталося повтору італійського та іспанського сценарію, медики максимально прикладають зусиль для того щоб убезпечити хоспіс та його пацієнтів від епідемії.

стан справ

Стан справ

На сьогодні в закладі на постійній основі перебуває 33 пацієнти, з них тільки троє можуть пересуватися самостійно. Інші потребують постійного догляду та допомоги з боку персоналу або рідних. Та навіть родина є не в кожного, більшість таких людей перебуває тільки під наглядом лікарів і медсестер, до них ніхто не приходить.

Тепер, коли двері закладу зачинені на карантин, усю роботу доводиться виконувати тільки працівникам хоспісу. А це лиш дві медсестри та три санітарки на зміну. Декілька разів на день підопічних треба помити, нагодувати, переодягнути, дати ліки тощо. І якщо раніше хоча б частину цієї роботи виконували родичі пацієнтів та відвідувачі, волонтери, то за умов карантину рук сильно не вистачає. Працівники не встигають надавати усю необхідну допомогу.

Є ще на базі хоспісу і так звана мобільна бригада, яка надає усю необхідну допомогу таким пацієнтам на дому. Але в умовах епідемії та нестачі засобів індивідуального захисту, зокрема костюмів, такий виїзд стає неможливим. Адже працівники можуть заразитися самі та наразити на небезпеку своїх підопічних. Тож це питання постає зараз найпершим.

На збільшення штату держава не виділяє грошей. Та й взагалі з фінансуванням в умовах медичної реформи можуть з’явитися суттєві проблеми. Вже в 1 квітня було оголошено, що заклад частково переходить на самофінансування. І хоч представники влади по телевізору заявляють про повне забезпечення паліативного напрямку, проте реальний договір виглядає не так обнадійливо.

Головна лікарка, Ірина Слугоцька, заявляє, що в нових умовах коштів не вистачить навіть на сплату тієї заробітної плати персоналу, який уже працює в хоспісі. Про збільшення штату мова навіть не йде.

чого не вистачає

Чого не вистачає?

Ще одна проблема в умовах карантину – це забезпечення медперсоналу індивідуальним захистом. І хоч в лікарні поки що пацієнтів з підозрою на коронавірус немає, та щоб не зробити поширення хвороби стрімким в межах закладу, треба захищати і медперсонал, і самих пацієнтів.

А для цього варто мати не тільки маски та рукавички, а повне оснащення – спеціальні костюми, респіратори, щитки, ізоляційні халати тощо. Та на заклад виділили тільки декілька халатів, дві пари окулярів, маски та бахіли. До цього медперсонал самостійно шив собі маски, щоб мати хоч якийсь мінімальний захист. Але як медики вони розуміють, що в умовах епідемії це мізерні зусилля.

Про всяк випадок в хоспісі уже підготували дві палати для ізоляції, якщо у когось виявляться симптоми COVID-19. Також держава надала декілька експрес-тестів для перевірки пацієнтів, але вони недоукомплектовані.

життя з позитивом

Життя з позитивом

Щоб уберегтися від епідемії, медики ретельно притримуються усіх рекомендацій ВОЗ та міської ради. На територію та у приміщення хоспісу допускають тільки медперсонал та трьох родичів, які змушені возити пацієнтів на гемодіаліз та особисто доглядати за ними. Вхід для всіх інших відвідувачів суворо заборонений.

Також раніше хворих вивозили у візках на вулицю подихати свіжим повітрям, та в умовах карантину цього не роблять, щоб не спричиняти зайву небезпеку. Усі поверхні ретельно обробляться антисептиками та спеціальними розчинами кожні 3-4 години. Повітря у палатах кварцується задля додаткової дезінфекції.  Медперсонал працює у масках та рукавицях. Проте пацієнтам їх не одягають, оскільки їм важко дихати. Періодично вони потребують і кисневих концентраторів.

Пацієнти в умовах карантину найбільше страждають від того, що не мають змоги поспілкуватися з своїми рідними, відвідувачами, прогулятися по свіжому повітрі. Та щоб максимально покращити їх стан та підняти настрій медперсонал робить маленькі та прості приємні речі:

  • включать легку фонову музику, яка заповнює увесь заклад класикою;
  • у кожній палаті встановлені телевізори, на яких показують позитивні фільми, веселі комедії тощо;
  • проводять літургії та інші церковні служби у капличці, звук із якої поступає з допомогою техніки також у всі палати, щоб пацієнти мали змогу чути капелана не встаючи з ліжка;
  • самі медичні працівники, доки доглядають їх, спілкуються з пацієнтами, вислуховують їх, підтримують емоційно тощо.

І хоч в таких умовах реформи і карантину життя в хоспісі затихло та стало більш важким, працівники та пацієнти мають надію, що це все скоро закінчиться та епідемія не торкнеться їх закладу. Також вони мають надію, що благодійні організації та влада долучать і їхній заклад у список тих медичних установ, які потребують допомоги і не забудуть про пацієнтів, яким надається паліативна допомога.

хоспіс