Сильний попри недугу: прикарпатець із вродженим ДЦП активно займається спортом уже 20 років

8. September 2020 Zoriana Muhailyk

34-річний Роман Скрипак проживає у місті Калуш, що в Івано-Франківській області. Чоловік має вроджений діагноз ДЦП. У свої три з половиною роки він навчився ходити. Але тепер, незважаючи на свою ваду, Роман активно займається спортом та має інші цікаві захоплення. Прикарпатець не вважає, що чимось відрізняється від інших людей. Уже вісім років він працює звукорежисером в калуському молодіжному театрі «ЛюбАрт». За цей час чоловік став невід’ємною частиною цього колективу, пише «Я франківчанин» з посиланням на «Вікна».

Друзі Романа Скрипака дуже позитивно відгукуються про нього. Вони розповідають, що Роман виділяється з поміж інших своєю силою волі, наполегливістю та бажанням самовдосконалюватися. Ось, наприклад, відносно недавно чоловік почав пробувати свої сили на одному інформаційному інтернет-сайті. Його приклад надихає інших.

Наполегливий та активний

Проте в дитинстві Роману Скрипаку було нелегко. Він був замкнутим в собі хлопцем через обмежене коло спілкування. Навчався в Калуському ліцеї №10, але на дистанційній формі навчання. Через деякий час йому вдалося вступити у Тернопільську академію. Там він навчався заочно за спеціальністю «Облік і аудит».

І не дивлячись на вроджений діагноз ДЦП, Роман уже 20 років активно займається спортом. Цікавитися спортом почав у 14 років і досі не припиняє вести активне життя. Калушанин до силових навантажень підходить помірковано і поступово. Спочатку брав до рук невеличкі гантельки, які важили п’ять кілограмів, як пригадує Роман. І поступово збільшував навантаження на свої м’язи.

«Тоді не знав, для чого це все мені, але було велике бажання займатися. З 2013 року почав переборювати свої комплекси й пішов займатися в зал. Відразу відчув, що спастика зменшилась і я краще відчув своє тіло. Якимись особливими вправами не займаюся. Кожного сезону стараюсь взяти більшу вагу. Це для мене і є результатом», - розповідає Роман Скрипак.

 

Поєднує роботу та обов’язки

Калушанин докладав значні зусилля для того, щоб знайти постійну роботу. І ось нещодавно він її знайшов: чоловік пробує свої сили на інформаційному сайті Івано-Франківська www.vikna.if.ua. Як згадувалося раніше, Роман також виконує обов’язки звукорежисера в молодіжному театрі «ЛюбАрт». Проте це не заважає йому поєднувати дві роботи. Крім того, чоловік із вродженим діагнозом ДЦП встигає також регулярно займатися спортом.

У калуському молодіжному театрі Роман Скрипак став незамінним. Любов Липовська, яка працює режисеркою у цьому театрі, розповіла, що він сам проявив ініціативу аби допомагати в театрі. За словами режисерки, Роман прийшов на одну цікаву подію, яка тоді відбувалася у театрі, і сказав, що він готовий їм допомагати, якщо це знадобиться. І тепер він уже тривалий час виконує в «ЛюбАрті» важливу роботу – підбирає музично-звукове оформлення, як розповідає Любов Липовська.

Наполегливість, ентузіазм і рішучість Романа було видно, коли він прийшов у театр. Режисерка розповідає, що тоді він одразу сказав, що хоче працювати і не прагне аби інші його жаліли. Любов Липовська також охарактеризувала сильні сторони Романа. Зокрема, у роботі на нього можна покластися, він працьовитий, проявляє творчість та не підводить інших.

«Поважаю його за мужність, вміння жити, замість того, щоб копатися в своїх проблемах», - поділилася режисерка «ЛюбАрту».

Актор молодіжного калуського театру і фотограф Олександр Галькевич вважає, що Роман є прикладом для інших. Адже він має дуже велику силу волі і, незважаючи ні на що, наполегливо рухається вперед, досягаючи своїх цілей, як зауважив актор.

Інші актори «ЛюбАрту» цінують Романа Скрипака за його позитив, почуття гумору і творчість. Для багатьох звукорежисер є приємним співрозмовником, цікавою людиною, яку варто наслідувати.

І справді, Роман дуже позитивна людина. Він не бачить причин для того, щоб впадати у відчай, а навпаки – насолоджується життям і використовує свої можливості в повній мірі.

«Кожна проблема може стати причиною себе жаліти, а може стати джерелом нових можливостей. Наш мозок влаштований так, що знайде будь-яке виправдання, щоб тільки не працювати. Але коли від праці отримуєш задоволення, то мозок знайде тисячу варіантів, як це робити. Головне — знайти те, що вам хочеться робити, процес, який захоплює. Результат не так важливий. І тоді це дасть колосальний поштовх до розвитку», - ділиться прикарпатець.