Івано-Франківськ – обласний центр Прикарпаття, в якому сьогодні проживає чимало людей. Проте мало хто знає, що в недалеко, в Карпатах є ще один Івано-Франківськ. До цього таємничого містечка автобуси не доїжджають. Крім того, цей об’єкт не вказаний на жодній карті України. Але нещодавно журналістам таки вдалося показати, як виглядає загадковий Івано-Франківськ-16, пише «Я франківчанин» з посиланням на «Надзвичайні новини».
Заступник командира військової частини, підполковник Ярослав Кушина знає містечко Івано-Франківськ-16, як свої п’ять пальців. Чоловік навіть показав свою прописку у паспорті, де вказане місце проживання.
Як добратися до секретної бази Івано-Франківськ-16?
Добратися до тодішньої засекреченої частини можна з селища Делятина, до якого потрібно їхати 60 кілометрів з обласного центру Прикарпаття. Звідти гірськими дорогами потрібно їхати ще кілька кілометрів.
На територію міста можуть пустити лише через контрольно-пропускний пункт. Транспортний засіб тут ретельно перевіряють, а документи забирають. Відвідувачам дають спеціальні одноразові перепустки, які є дійсними впродовж кількох годин. Лише після цього людей можуть пустити на територію містечка Івано-Франківськ-16.
До слова, це одне з найбільш засекречених та таємних військових об’єктів Радянського Союзу. І тільки сьогодні сюди деколи пускають відвідувачів. Проте колись підходити до контрольно-пропускного пункту містечка Івано-Франківськ-16 було суворо заборонено.
Виселили селян і збудували військову частину
Режимний об’єкт почали зводити в п’ятдесятих роках минулого століття. Кажуть, куратором цього будівництва був такий радянський державний і політичний діяч, як Лаврентій Берія. Раніше на цьому місці було село Луг, але за один день з цього населеного пункту виселили більше як півтора тисячі його мешканців.
«В 50-му році тут під “соусом”, що будуть добувати нафту, звідси виселили приблизно півтора тисячі мешканців. З них може 5-10 відсотків залишилося тут, в околицях Делятина, тобто Яремче, Делятин. А десь дев’яносто відсотків переселили насильним способом в Херсонську та Миколаївську область», – розповідає краєзнавець Андрій Мисюк.
Із заслання назад повернулися лише деякі, проте до своїх старих осель вони більше не могли потрапити, бо село Луг зрівняли із землею. Колись це село було мальовничим та зручним для життя. Але сьогодні від нього залишились хіба що рештки покинутого кладовища.
Будувати секретну військову базу вирішили саме на місці, де розташовувалося село Луг, не просто так. Адже унікальне географічне положення робило військову базу практично не вразливою до ворожої зброї.
Хто будував секретну базу?
Засекречений об’єкт часів Радянського Союзу будували політичні в’язні-смертники. Після завершення будівництва ніхто з робочих живим не повернувся. Можна тільки здогадуватися, де поховали цих людей.
За словами краєзнавця Андрія Мисюка, в підземних комунікація міста забетонували приблизно від 10 до 15 тисяч людей, які брали участь у будівництві.
Три зони військової частини
Місто Івано-Франківськ-16 ще у минулому столітті поділили на три зони. Сьогодні відвідувачів переважно пускають на територію, яка, як вважається, належить до другого рівня секретності. Тут можна побачити чимало закинутих закладів: поліклініку, госпіталь, басейн. Але у містечку також є діючі школа, дитсадок, магазини та заклади громадського харчування. Усі мешканці військової частини Івано-Франківськ-16 повинні дотримуватися строго режиму, проте далеко не кожному легко звикнути до цього.
Як живеться місцевим?
Місцева жителька та завідуюча бібліотекою таємної військової частини Наталя Анточ розповіла про життя в Івано-Франківську-16.
«Жити у військовому містечку – це завжди знати, що твоє життя певним чином регламентується. Є речі, які ти не можеш спитати у чоловіка. Є місця, в які ти не можеш іти вільно, спокійно. Є якісь певні свої закони проживання, ти маєш когось поважати. Є кафе, за яке нам не можна ходити – нема чого там робити», – каже Наталя.
Учні московської школи
За часів Радянського союзу це місто підпорядковувалось Москві. Саме зі столиці Радянського Союзу до частини доставляли продукти харчування та медикаменти.
Делятинський ліцей №3, де сьогодні навчаються діти мешканців Івано-Франківська-16, раніше був московською школою.
«Тут учні отримували атестат про закінчення середньої школи міста Москви №131. Отже, вони були фактично, юридично випускниками московської школи», – розповів заступник командира частини Ярослав Кушина.
У містечку тільки одна вулиця Авіаційна. 115 житлових будинків побудовані у єдиному популярному на той час архітектурному стилі, які зводили ще за часів Хрущова. Зараз у цих будинках проживають сім’ї колишніх радянських військових і теперішніх українських.
Чому настільки таємнича?
Третя і найбільш засекречена частина військового об’єкту розташована десь у горах, під землею. Доступ до цієї частини мають лише окремі особи.
«Як мені відомо, вона була надто секретна і туди доступ мали тільки офіцери та прапорщики, яких призначили для обслуговування цих об’єктів», – каже Ярослав Кушина.
Підполковник, який вже вийшов на пенсію, Михайло Муковнін був одним із небагатьох, кому надали доступ до третьої частини військової бази. Чоловік добре знав, чому ця частина була найбільш засекреченою. За його словами, там зберігали ядерні боєголовки, які він не просто бачив, але й обслуговував.
Та після того, як Радянський Союз розпався, усі ядерні ракети та боєголовки вивезли з цієї військової частини. Звідси також забрали усю техніку, архіви та документацію. Частина військових теж повернулася в Росію, але дехто таки залишився.
Сьогодні підземні секретні штольні не пустують. На території Івано-Франківська-16 тепер діє українська військова частина. І до цього часу вона забезпечує збройні сили України боєприпасами і ракетами.
