Прикарпаття – гірський край. А, як відомо, гори завжди приваблюють своєю таємничістю та приховують багато секретів. І не знаєш – де правда, а де вигадка. Жителі Прикарпаття, особливо із західних гірських районів, можуть розповісти багато цікавиш легенд та оповідок про ці краї. Чого тільки варті мольфари! Вони й досі залишаються загадкою. Багато творів, написаних про ці краї, мають в собі фольклорну основу. Далі на ifrankivchanyn.
Мольфари
Про мольфарів на Прикарпатті ходить багато легенд, та й вони самі по собі – легендарні. Мольфари – з гуцульської культури. Люди з магічними здібностями, які можуть вилікувати тебе від хвороби, підказати майбутнє, змусити падати дощ чи розпочати ураган. І якщо мольфар добрий, то й наслідки його чар добрі. Але бувають й злі.
Мольфари чаклують за допомогою різних трав та предметів. Їх не зустрінеш в місті, серед багатоповерхівок. Вони живуть на Гуцульщині, серед гір та лісу. Вбирають їхню енергію та (іноді) користуються на благо людей та світу.
Відомим прикарпатським мольфаром був Михайло Нечай. В народі говорили, що він вмів зупиняти кров та робити «ясну» погоду.
У Верховині навіть відкрили музей, присвячений гуцульській магії. Там багато речей, якими користувалися мольфари.
Чугайстер
Легенди про Чугайстера ходять саме серед Українських Карпат, адже тут його дім. Добрий дідок, який допомагає подорожнім. Захищає людей та ліс від злих мавок та відьом. Зустріти такого не страшно – до людей він приязний. За легендою, був колись чоловік і зробив він щось лихе сусідові. А той взяв і прокляв його. Відтоді Чугайстер змушений блукати лісом та ловити поганих істот. Кажуть, він може керувати природними явищами. Його неможливо зловити. Нашкодити теж не вдасться.
Чугайстер – істота дружня та весела. Може навіть розмовляти з людьми, підсаджуватись до вогню та розказувати історії.
Мавка
Традиційно мавка – дівчина, яка має зелене волосся та не має спини. Виглядає це моторошно, адже без спини видно всі її внутрішні органи. І хоча спереду мавки дуже привабливі істоти, та не варто «вестися» на їх зовнішній вигляд. Вони можуть заманити в хащі та залоскотати до смерті. І врятувати від такого зможе хіба Чугайстер, якщо буде неподалік. Мавка та добрий дідок – злі вороги.
Легенда про Говерлу
Десь там, після карпатських лісів, розкинулися прикарпатські гори. І про них теж ходять легенди. Найвідоміша з них – легенда про «Говерлу».
Жив колись хлопець. Йо звали Прут. Він був дуже працьовитим. Одного разу залишився спати посеред лісу, бо не встиг піти додому до настання темряви. Там йому приснилася дуже красива дівчинка. А прокинувшись, він побачив поруч зелену стрічку. Наступну ніч він вирішив знову провести в лісі. Але на цей раз Прут вирішив не спати. Дівчина прийшла. ЇЇ звали Говерла. Молоді люди полюбили одне одного. Але їхні історія мала трагічний кінець.
Батьком Говерли був гірський король. Коли він дізнався про них, то дуже розізлився. Настільки, що прокляв дівчину. А вона вирішила не жити без милого і стрибнула з обриву. Прут постійно шукав. Одного разу на величезній горі почув її голос і лишився там жити.
З того час стоїть гора, а з її схилів витікає річка. Так і прозвали люди тут гору Говерлою, а річку Прутом.
