Кожен регіон України має власні слова та вислови, які використовуються тільки там. Це діалекти, які з’явилися історично та розвивалися разом з українською мовою. На них впливали країни, до складу яких входив то й чи інших регіон. На Прикарпатті поширені слова з польської мови. Звісно, люди “підлаштували” їх під українську”, додаючи закінчення, префікси та суфікси. Та є особливості мови, які відрізняють прикарпатців від жителів інших областей, пише ifrankivchanyn.
Галицький говір
Наддністрянський говір, ну або як його ще називають галицький, притаманний Івано-Франківській, Тернопільській та Львівській областям. Певною мірою це територія Галичини, тому він і має другу назву. Ще раніше його називали опільським. Як зазначають науковці, саме він був підґрунтям для розвитку західного варіанту літературної мови. Він часто використовувався у фольклорних та художніх творах. Також, поширений на території Польщі.
Характеризується він певними, відмінними від уставлених правил української мови, ознаками. Це і спрощення закінчень та їх заміна, заміна голосних (“е” та “о” на “и”, “у” на “і”).
Варто зазначити, що галицький говір має як виправлення “класичних” українських слів, так і свої власні. Якщо перші зрозуміє кожен, то другі потребують пояснень.
Перш за все, потрібно розуміти що на ці вислови та слова мали вплив також дотичні говори – гуцульський, надсянський, бойківський, подільський та волинський. Мова водночас подібна і неподібна. Можна помітити, як деякі слова мають різні значення.
Практичне використання
Щоб порозумітися з прикарпатцями, варто знати декілька основних слів, які тут вживаються найчастіше. Важливо, що росіянізмів мало натомість в селах можна почути слова польського походження. Популярним словом є “ровер” – велосипед. Його можна почути всюди, зокрема в Івано-Франківську. Не менш популярні назви родичів: вуйко – дядько з маминої лінії; стрий – дядько з батькової лінії; нанашка – хрещена; тета – сестра мами або тата.
Відповідно вживаються і стрийна та вуйна. Такі слова притаманні майже кожному району Прикарпаття.
Людина, яка раніше не була на Прикарпатті, може зіткнутися з нерозумінням у вживані слова. Тут, вживають слово “пара”, коли мають на увазі декілька речей. Наприклад, декілька ручок, стільців, олівців, тощо. Але це не завжди стосується кількості два. Від прикарпатця можна почути “подай мені пару книжок” в розумінні дві, три, чотири чи п’ять, на ваш власний розсуд. Спочатку це вводить людей в ступор, адже всі звикли, що пара – це завжди тільки два.
Ще однією відмінністю, між, наприклад, східними областями України є вживання словосполучення “насипати води”. Це може стосуватися й інших рідин.
Слово “байка” вживається для позначення несерйозності ситуації, яка склалася, тобто “нічого серйозно”.
Часто можна помітити заміну закінчення -я на -в: ногою – ногов, собою – собов, книгою – книгов. Також, популярні закінчення “сі”: вбирайсі, збирайсі, училисі, скуплялисі, та інші. Така заміна притаманна здебільшого селам, в Івано-Франківську зустрінеш рідко.
Вперше почувши, деякі слова можуть здатися дивними, але звикнувши, ви й самі почнете так розмовляти. Така особлива манера розмови й робить цей край особливим.
