Як і кожна область України, Івано-Франківщина має власні мовні особливості. Тут, серед різноманіття літературної мови, також можна зустріти багато діалектних слів та навіть фраз. Вони знайомі франківцям з дитинства, а от гостям з інших регіонів може бути важко зрозуміти їх, пише ifrankivchanyn.com.
Що можна почути в Івано-Франківську?
В самому місті діалекти використовують не часто. Втім, є слова, які звикли вживати у повсякденному житті багато місцевих мешканців. Стосуються вони різних сфер життя. Наприклад, замість слова велосипед тут вживають “ровер”. Навіть у мовленні політиків воно “проскакує”. Також, як і в обласному центрі, так і у всій Івано-Франківщині є велике розмаїття назв родичів. Так, брата матері (рідний чи двоюрідний) називають вуйком. Його дружину називають вуйною. Варто додати, що вуйком також називають чужого чоловіка. Наприклад, часто можна почути “якийсь вуйко прийшов”, що означає “прийшов чужий чоловік, якого ми не знаємо”. Брат батька – це вже не вуйко, а стрий. Його дружину звуть стрийною. А от сестру, неважливо з батькового чи материного боку, звуть тетою. Жителям інших областей України дуже важко в цьому розібратися, а от місцеві жителі легко можуть назвати хто кому вуйна, а хто кому тета.
Викликають здивування також слова нанашка та нанашко. Це хрещена мама та хрещений тато. Вживання звичних усім дієслів в Івано-Франківську також мають особливості. Наприклад, часто можна почути як хтось насипає воду, хоча правильно казати “налити води”. Слова постав та поклади часто вживаються в однаковому контексті, хоча теж мають різне значення. Зайшовши в магазин і попросивши пару цукерок, можна у відповідь почути “скільки точно вам потрібно?”. Річ у тім, що слово “пару” вживається на позначення декількох речей, а не двох. Також, дощ чи сніг падає, хоча на Київщині щодо цих природних явищ вживається тільки слово “йде”. Звісно, не кожен франківець вживає саме ці слова, втім саме вони найбільше впадають в око тим, хто ще не був на Прикарпатті та не чув місцевої говірки.
А що там в районах?
Майже кожен район Івано-Франківської області має власні особливості мови. При чому, навіть в одному й тому ж селі жителі можуть використовувати різні діалектні слова. Популярні слова “файно” та “зле”. Відповідно, перше – це гарно, а друге вживається, якщо треба розповісти про щось погане. Це зле – це погано. В багатьох районах можна почути слово “байка”, яке означатиме дурницю, щось незначне і нестрашне. Прийшовши на прикарпатське весілля вам запропонують скуштувати весільних пляцків та запросять на “поправини”. Пляцки – це торт, або випічка. Ще пляцками називають деруни, але не у всіх районах Івано-Франківщини. А “поправини” – другий день весілля, так зване неофіційне святкування. Вареники називають пирогами, півня – когутом.
Загалом, на Прикарпатті можна почути дуже багато різних слів, які стали звичними для місцевих жителів. Певна частина із них вживається також в інших областях України, деякі – офіційно не визнані діалектами. Але всі вони створюють унікальне культурне середовище, мовне різноманіття цього регіону з яким точно буде цікаво познайомитися.
