27 Листопада 2022

Історія з життя маріупольця, який волонтерить в Івано-Франківську

Related

Хто такі відьми. Чаклунки Прикарпаття

Відьма - часто вживане слово в нашому побуті. Його...

Як зігрітись, коли у Франківську немає світла

В силу останніх подій, напевно, багато хто згадав про...

Відомі люди Франківщини

Україна славиться відомими діячами літератури, культури, мистецтва. Вихідці з...

Актори Івано-Франківського драмтеатру, які здобули успіх

Драматургія в Івано-Франківську набирає обертів, афіша з виставами кожного...

Спортивні секції в Івано-Франківську

Спорт - це важлива складова в нашому житті. Любов...

Share

Маріуполь – це одне з тих міст, за яке крається серце кожного українця. Так, воно зі сталі. Проте важко уявляти такі реалії в 21 столітті. Кожен з нас ніколи не забуде героїчне протистояння російським окупантам. Сьогодні ми навіть уявлення не маємо, як складно було нашим захисникам там. Тому ми повинні розповідати цю історію наступним поколінням для того, щоб вони знали які муки довелося прожити кожному маріупольцю. Більше на ifrankivchanyn.com.

Як Іван Крисанов допомагає людям в Івано-Франківську

Іван Крисанов – уродженець Іловайська. Він дивом вижив у Маріуполі і переїхав до Івано-Франківська. Сам Іван є волонтером «Червоного Хреста». Його автомобіль заповнений побутовою технікою. Він розвозить це все по різних куточках області, щоб допомогти переселенцям.

Допомагає людям, тому що сам пережив багато жахіть війни ще від 2014 року. Спочатку він був Іваном з Іловайська, потім з Маріуполя, а тепер він Іван з Івано-Франківська.

Своєю історією Іван поділився із журналістами «Репортер».

Розповів Іван про те, що коли переїхав до Івано-Франківська, то відчував певний контраст. Адже тут гамірно, бігають дітлахи, грає музику, ходять люди. Він відчував різні емоції, проте він сам усвідомлює те, що люди не винні в тому, що тут все нормально. Тому від зайвих емоцій його рятує допомога іншим.

Волонтер вже вісім років співпрацює з «Червоним хрестом» у Маріуполі. Пішов туди у 2014 році, коли почалася війна.  Волонтерив у вільний від роботи час. Сам мав невелику будівельну компанію, яка займалася висотними роботами. У Маріуполі Іван придбав собі дім.

Історія маріупольця в Івано-Франківську

Чоловіку від 2014 року доводилося часто переїжджати. У Маріуполі його будинку вже немає, вся вулиця його згоріла повністю. Коли вони з сім’єю виїжджали, то все ще було цілим. Але 12 квітня він побачив відео, де бомбили їхній район. Вже 16 квітня Іван побачив, що будинку немає.

Із Маріуполя їм вдалося виїхати 15 березня. Проте спочатку жили в Тернополі, потім у Чернівцях. А вже останні два місяці в Івано-Франківську.

Івано помітив, що в Станіславові багато маріупольців. Він також їм допомагає тут, і не тільки їм. Чоловік займається реновацією прихистків. Розповів також про те, що цей проєкт фінансується швейцарським «Червоним Хрестом».

Зі своїми колегами він приїздить на прихистки переселенців, дивиться чого їм не вистачає для комфорту. Потім вони складають список, кошторис, все купують і привозять. Їхня команда вже допомогла 12-ти таким прихисткам, які знаходяться в Івано-Франківській області. Наприклад, в одному ліцеї десь 60 людей проживає, їм не вистачає однієї пральної машини на всіх. Також планують в Яремче відвезти холодильник і пральну машину.

А ще в Івана 22 лютого народилася донечка. Він хотів зустріти її з повітряними кульками. Проте все довелося робити нашвидкоруч. Дружина вранці зателефонувала та попросила забрати їх, бо в лікарні сказали всіх виписати. Їм навіть не зробили цифрові документи. Просто віддали багато паперів і сказали, що як будуть десь в Україні, то там зроблять. Тому вдалося тільки через місяць у Тернополі зробити й документи, й похрестити доньку.

Івану та його сім’ї довелося пережити багато жахіть. Він згадував навіть про те, що в певний час сирен навіть не було чути, тому що кожні півгодини місто бомбили з літаків. Проте чоловік не склав рук, врятував свою сім’ю та допомагає тут людям, які цього справді потребують. Івано-Франківськ прийняв їх тепло та щирими обіймами. А всі жахіття їхнього життя залишилися позаду, але не зникли з пам’яті та й ніколи не зникнуть. Ця історія болюча. Адже незважаючи ні на що, Іван зробив все можливе, аби врятувати своє найдорожче та не перестав бути корисним для українського народу.

.,.,.,.