Ще кілька десятиліть тому збереження культурної спадщини асоціювалося передусім з реставрацією історичних будівель, музейними фондами, архівами та бібліотеками. Проте XXI століття докорінно змінило саме розуміння того, що означає «зберегти». Сьогодні культурну спадщину дедалі частіше оцифровують, перетворюють на інтерактивні карти, тривимірні моделі, цифрові каталоги, віртуальні музеї та мобільні сервіси. Усе це не замінює оригінал, але створює новий рівень доступності, дослідження та популяризації історії, пише ifrankivchanyn.com.
Для Івано-Франківська така трансформація стала особливо актуальною в останні роки. Місто, що має понад три з половиною століття історії, сотні пам’яток архітектури, унікальні музейні фонди та багатокультурне минуле, поступово формує власну цифрову екосистему спадщини. Причому роблять це не лише музеї чи органи влади. До процесу активно долучаються місцеві програмісти, GIS-розробники, університетські лабораторії, громадські організації, дизайнери, історики та ІТ-компанії.
Цікаво, що франківська модель цифровізації істотно відрізняється від великих європейських центрів. Тут майже немає окремих комерційних heritage-tech компаній, які спеціалізувалися б виключно на цифровій культурній спадщині. Натомість сформувалася своєрідна мережа співпраці, де технологічні компетенції поєднуються з історичною наукою, музейною справою та громадськими ініціативами. Саме така модель дозволяє місту створювати проєкти, що мають практичну користь для науки, освіти, туризму та громади одночасно.
Чому цифровізація стала необхідністю
Коли говорять про цифрову трансформацію культури, її часто сприймають як черговий технологічний тренд. Насправді ж для історичних міст це питання безпеки пам’яті.
Будь-яка архітектурна пам’ятка поступово старіє. Камінь руйнується, деревина втрачає міцність, розписи тьмяніють, фасади перебудовують. Навіть найкраща реставрація не здатна повністю зупинити цей процес.
Повномасштабна війна лише підкреслила важливість цифрового документування. Україна втратила сотні культурних об’єктів, тому створення їхніх цифрових копій стало одним із пріоритетів міжнародних програм.
Втім, навіть без війни Франківськ має достатньо причин оцифровувати свою історію. У центрі міста збереглося понад пів тисячі пам’яток архітектури та містобудування. Серед них — палац Потоцьких, історичні кам’яниці, Ратуша, сакральні споруди, оборонні залишки та численні будинки, які формують неповторний образ старого Станиславова.
Цифровізація дає можливість зафіксувати їхній стан сьогодні. Через десять чи двадцять років ці дані можуть стати єдиним точним свідченням того, як виглядала пам’ятка до перебудови або руйнування.
Франківська модель: коли ІТ працює разом з музеями
Особливість місцевої цифрової екосистеми полягає в тому, що жоден проєкт не створюється ізольовано. Розробники працюють разом з музейниками. Історики — з програмістами. Університети — з громадами. Саме така міждисциплінарність поступово формує новий напрям розвитку міста.
Один з перших прикладів такої співпраці — туристичний застосунок «Відвідай Івано-Франківськ». Його створювали як частину концепції Smart City ще тоді, коли більшість українських міст лише починали говорити про цифровий туризм.
Проєкт поєднав мобільний застосунок, GPS-навігацію, аудіогіди, вluetooth-маячки біля історичних об’єктів та офлайн-доступ до інформації. Турист міг просто підійти до пам’ятки, а смартфон автоматично відкривав її історію кількома мовами.
Для свого часу це було технологічно сміливе рішення.
Коли одна карта розповідає більше за цілий підручник
Ще цікавішим прикладом стала інтерактивна карта віку будинків Станиславова, створена франківським розробником Миколою Климиком.
З першого погляду це звичайна вебкарта. Але фактично вона демонструє новий спосіб читання міста. Будинки на ній забарвлені відповідно до часу їхнього спорудження. Людина вже не просто бачить архітектуру — вона буквально спостерігає, як місто виростало століттями.
Проєкт побудований на відкритих технологіях OpenStreetMap, PostGIS, GeoJSON та інших інструментах. Його головна перевага — простота. Не потрібні VR-шоломи, дорогі застосунки чи спеціальне обладнання. Достатньо браузера.
Від музею до цифрового музею
Справжнім символом нового етапу цифровізації став музей «Місто і зброя», відкритий у відреставрованому корпусі палацу Потоцьких. Його концепція відрізняється від класичних музейних експозицій. Тут цифрові технології не конкурують з реальними експонатами. Вони допомагають розширити історичну розповідь.
Архівні фотографії, інтерактивні карти, відео, сенсорні панелі, цифрові реконструкції та мультимедійні матеріали дозволяють відвідувачу побачити значно більше інформації, ніж могла б вмістити традиційна експозиція.
3D-сканування: цифровий двійник історії
Технологічно складним проєктом останніх років стало тривимірне сканування колишнього колегіального костелу Пресвятої Діви Марії, де нині працює Музей мистецтв Прикарпаття.
За допомогою лазерного сканування та фотограмметрії спеціалісти створили надзвичайно точну цифрову модель будівлі. Вона містить не лише загальну геометрію. Фіксуються навіть найдрібніші особливості архітектури, розписів, декоративних елементів та сучасного стану споруди.
Такі моделі використовуються далеко не лише для красивої візуалізації. Вони допомагають реставраторам аналізувати пошкодження, відстежувати зміни конструкцій, планувати відновлювальні роботи та документувати пам’ятку на випадок її втрати.
Університети стають новими центрами цифрової гуманітаристики
Помітною тенденцією останніх років стало активне залучення університетів.
Яскравим прикладом того, як цифрові технології працюють на збереження культурної спадщини, стали проєкти Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (ІФНТУНГ). У межах міжнародного проєкту «Розвиток транскордонного співробітництва щодо популяризації об’єктів історичної та культурної спадщини на транскордонній території Румунії і України» фахівці університету виконали 3D-сканування 50 пам’яток Прикарпаття, серед яких церква Святого Дмитра та Шляхетська вежа в Галичі, церква Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі, костел Кармелітів у Більшівцях, замок Яблоновських у Маріямполі та інші. Створені цифрові моделі не лише відкривають можливість для віртуальних турів, а й забезпечують точну цифрову документацію пам’яток, яка може стати основою для їхнього дослідження та майбутньої реставрації.
Також ІФНТУНГ реалізував міжнародний проєкт Root4Dig, у межах якого студенти навчалися цифровому документуванню культурної спадщини, працювали з VR-технологіями та створювали цифрові матеріали про Карпатський регіон.
Ще один міжнародний проєкт — HICART II — об’єднує Україну та Румунію навколо створення спільних цифрових туристичних маршрутів, мультимедійних каталогів і мобільних сервісів.
Паралельно в Карпатському національному університеті імені Василя Стефаника створено Центр цифрової гуманітаристики та імерсивних технологій.
Фактично це означає появу в Івано-Франківську постійної інфраструктури для 3D-сканування, фотограмметрії, VR, AR та створення цифрових архівів.
Івано-Франківськ поступово доводить, що цифровізація культурної спадщини — це значно більше, ніж сучасний дизайн музеїв. Вона змінює сам спосіб взаємодії людини з історією. Завдяки цифровим картам місто стає зрозумілішим. Завдяки 3D-скануванню — точніше задокументованим. Завдяки цифровим каталогам — доступнішим для дослідників. Завдяки VR та мультимедіа — цікавішим для молоді. А завдяки співпраці програмістів, істориків, університетів, музеїв і громади виникає нова культура відповідальності за спільну пам’ять.