Життя — театр, і всі ми в нім актори. Але не всім дано зіграти свою роль щиро, правдиво і відверто. Але є люди, які навпаки театр перетворюють на життя, і грають в ньому напрочуд легко і без фальші. Саме про таку особистість поведемо мову далі на ifrankivchanyn.com.
Шлях становлення
Ганна Василівна Бабинська — заслужена акторка України, педагогиня, провідна майстриня сцени, керівниця літературно-драматургічної частини Івано-Франківського музично-драматичного театру, прекрасна наставниця та харизматична співбесідниця, матір двох дітей та просто чудова жінка.
Народилася вона в селі Старі Кривотули Тисменицького району 12 вересня 1950 року. Після здобуття середньої освіти, навчалась в студії Івано-Франківського музично-драматичного театру, який успішно закінчила у 1970 році. Зразу після закінчення театральної студії в рідному місті починає працювати в музично драматичному театрі імені Івана Франка. Тут молода артистка проявляє себе високою динамічністю, легкістю вживання в роль, розкутістю та емоційністю, за що полюбилась глядачеві та отримувала провідні ролі, не дивлячись на молодий вік.
Поряд з роботою акторки виконує обов’язки керівниці літературно-драматичної частини Івано-Франківського українського музично-драматичного театру. На цій посаді вона пробула від самого початку праці на славу Мельпомени, і аж до 1989 року. Склала педагогічні повноваження, тому що розпочинає навчання в Київському інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Але на цьому остаточно не завершила викладацьку діяльність. З 2003 року викладає в інституті мистецтв на театральному відділенні Прикарпатського університету імені Василя Стефаника історію зарубіжного та українського театрів та історію українського побуту. У 2006 році здобула звання доцента.
Фрагмент життя в рамці рампи
За цей проміжок часу від 1970 року акторка зіграла велику кількість найрізноманітніших ролей. В репертуарі Ганни Василівни налічується понад 50 ролей. Серед них найзнаковіші:
- “Сорочинський ярмарок” М. Старицький – Баба
- “Запорозька Січ” О. Коломієць – Знатниця
- “Лимерівна” Панас Мирний – Шкандибиха
- “Камінний господар” Леся Українка – Донна Соль
- “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий — Палажка
- “Роксолана” Л. Забашта – Перша Жінка
- “Титарівна” М. Кропивницький за Т. Шевченком – Морозиха
- “Летюча миша” І. Штраус – Лотта
- “Остання симфонія” Р. Лапіка – Тетяна
- “Кінець віку (вода життя)” В. Шевчук – Марія
- “Данило Галицький” за А. Хижняком – Княгиня Романова
- “Гетьман Дорошенко” Л. Старицька-Черняхівська – Полковниця
- “Сватання на Гончарівці” Григорій Квітка-Основ’яненко – Одарка
- “Лісова пісня” Леся Українка – Мати Лукаша
- “У неділю рано зілля копала” за О. Кобилянською – Мавра
- “Дерева вмирають стоячи” А. Касон – Хеновева
- “Кайдашева сім’я” за Іваном Нечуй-Левицьким – Кайдашиха
- “Ігри імператорів” за творами М. Куліша, А. Камю та Г. Сковороди – Параска
- “Vivat women!” А. Менчел – Мілдред
- “Ніч перед Різдвом” за М. Гоголем – Ткачиха
- “Готель двох світів” Е-Е. Шмітт – Марі
- “За двома зайцями” М. Старицький – Секлита Лимариха
- “Чи падає влітку сніг?” П.Гладилін – Катерина Андріївна
І це не весь послужний список. Завдяки легкій вживаності в роль, вмінню передати експресію і характер героя Ганна Бабинська грає найрізноманітніші ролі: від меланхолійно-спокійної, але хитрої Катерини Андріївни з “Чи падає влітку сніг?”, до експресивно-сварливої Одарки зі “Сватання на Гончарівці” чи Кайдашихи з “Кайдашевої Сім’ї”. На запитання: “Яка з ролей найбільш улюблена?”, Ганна Василівна каже, що ті, де можна передати часточку себе, показати щось своє, тобто психологічні ролі. Виокремлює артистка як одну з улюблених роль у п’єсі “Зів’ялі квіти викидають”.
“Театр — це живе мистецтво, тут не може бути фальші, тому справжні поціновувачі це цінять. Тому театр не зможе канути в небуття, його не зможуть витіснити ні кіно, ні інші сучасні медійні речі”, – каже Ганна Бабинська.