Про “Станіславський феномен” знають всі ті, хто хоч якось пов’язаний із літературним або мистецьким розвитком Івано-Франківська. Та й від франківців, які не мають відношення до культури, також можна про це почути, пише ifrankivchanyn.com.
В його основі – група письменників та художників, які творили у жанрі постмодернізму. Жанр вже сам по собі був феноменом в українських реаліях. Кожен новий літературний процес, як склалося, вважають деяким видом хаосу. Він щоразу вносить щось нове та починає змінювати мистецьке середовище. Постмодернім теж був частково хаотичним, адже виводив на перше місце не результат роботи, а саму працю.
Франківський постмодернізм
(на фото: Юрый Іздрик)
Якщо розглядати феномен із культурної точки зору, то можна назвати це багатофакторною подією, яка локалізувалася саме в Івано-Франківську (до 1962 року мав назву Станіслав). Постмодерністський дискурс розвивали у своїх творах письменники та художники, які змогли створити потужне літературне коло, яке, зокрема, мало вплив на культурний розвиток України.
Новий процес, який потім отримає назву “Станіславського феномену” почав зароджуватися на початку 90-х, у 1989 році та проіснував до початку 21 століття. Його представники почали переосмислювати уставлені цінності та поняття і виводити на новий рівень пізнання літературну творчість, якій стали притаманні іронія, гумор, елементи шоу та карнавалу. Письменники вносили нові образи та руйнували міфи шаблонності. Їхні твори наповнювалися новим змістом, а сюжети ставали схожими на театралізовані вистави, де кожен герой грає власну роль та ховається за маску. Не можна виключити той факт, що на формування постмодернізму в ті часи вплинула радянська культура та ідеї, які вона представляла. Нова літературна течія зародилася якраз на противагу цим ідеям, як своєрідний бунт проти “залізної” системи.
Представники
(на фото: Тарас Прохасько)
Не кожен письменник Івано-Франківщини, який творив в ті часи, може називати себе постмодерністом. Не кожного з них можна віднести до Станіславського феномену. Основним показником є наявність постмодерністських елементів у власній творчості. Найвідомішими представниками цієї літературної течії були Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик та декілька інших
Юрій Андрухович мав значний вплив на формування мистецького середовища області та міста, а також на літературний процес в України. Роман “Рекреації” став першим у творчості письменника. Виданий він у 1992 році. В основі сюжету фестиваль та подорож на нього різних героїв, які їдуть різними маршрутами. В тексті з’являється вигаданий населений пункт “Чортопіль”. Вся історія містить елементи “маски”, яку ніби вдягають герої та карнавальності.
Саме твір “Непрості” згадується найчастіше, коли заходить мова про Тараса Прохаська. Він вийшов друком у 2002 році. Сюжет “Непростих” ніби рухається по колу. Час від часу, у 20 розділах, виникають схожі персонажі. В основі – міфологічна історія Карпат.
(на фото: Тарас Прохасько)
“Подвійний Леон” Юрія Іздрика вже дещо відрізняється від “класичного” постмодернізму. Це вже радше “пост” карнавальності та героя-маски.
Станіславський феномен має велике значення не тільки для культурного простору Прикарпаття, але й для України. Завдяки низці факторів та збігу обставин він виник саме в Івано-Франківську та вдало розвинувся. Постмодерністські твори були відходом від реальності. Вони збурили літературне середовище та стали переосмисленням основних ідей.
