Багато років ці прикраси прикрашали жінок. Чоловіки теж їх носили, адже виріб із бісеру захищав від злого та показував достаток родини. Вони вдягали ґердан на власний капелюх. Одного разу ці прикраси навіть хотіли заборонити. Зараз же, ґердан претендує на звання нематеріальної спадщини України. Як повідомляє Репортер, передує цьому встановлення рекорду – найбільша виставка таких прикрас, яка пройшла в Івано-Франківську. Далі на ifrankivchanyn.
Що таке ґердан?
На перший погляд, це просто вузенька стрічка із бісеру, яку носять на шиї та грудях. Але саме в такій прикрасі поєднуються фольклорні мотиви та колористика рідного краю. Ґердан буває різних кольорів та розмірів. Зазвичай його створюють із різного кольору намистинок, які нанизуються на нитки. Ці намистинки й утворюють своєрідний геометричний малюнок. Кожен з них – відображення певних фольклорних мотивів. Часто, візерунки на прикарпатських ґерданах роблять відповідно до вишивки на сорочках.
На сході України про такі прикраси ніхто не чув. А от на Галичині вони дуже популярні. Зокрема, на Прикарпатті вони поширені майже в усіх регіонах. Вважається, що “прийшли” ґердани в Україну з Угорщини та Румунії. Там також були схожі прикраси. Але прикарпатський ґердан має власні особливості. Кожен малюнок означає щось інше. Наприклад, землю можна показати горизонтальними лініями, воду – хвилями. Ромб – це сонце, а хрест – вогонь. На Гуцульщині ці прикраси переважно насичених червоних та синіх кольорів. Ці кольори підкреслюють менталітет місцевих жителів.
Прикарпатці та ґердан
Ще з давніх-давен так повелося, що саме ґердан вважають оберегом людини. Прикраси виготовляють тільки в позитивному настрої, адже прикраса може “вбирати” переживання та сум людини, яка її робить. Намистинки ніби втягують енергетику. Зазвичай, ґердани носять разом із національним одягом – вишиванками. Але зараз прикарпатки експериментують та вдягають цю прикрасу разом із повсякденними чи святковими образами. Ґердани набувають популярності та все більше зачаровують красою навколишніх. Вони додають одягу колористики та фольклорності.
На Прикарпатті в кожному регіоні роблять власні ґердани. Наприклад, в селі Шешори ці прикраси робляться у вигляді так званого водоспаду, Там його називають “гуки”. У Верховинському районі ґердани уособлюють карпатську ніч. Характерні для цього темні, сині чи фіолетові кольори, які власне й показують колористику темної пори доби. Унікальні білі ґердани можна зустріти на Косівщині. Вони відрізняються чіткістю дизайну та композиції. Є також прикраси “силянки”, які вважають похідним від ґердану. Вони невеликі; носити можна не тільки на шиї, але й у волоссі.
Ґердан – не просто аксесуар, який може урізноманітнити образ. З кожним роком його створення видозмінюється та підлаштовується під сучасність. Майстрів, які займаються таким ремеслом, не так вже й багато. Тому ґердан – не просто прикраса із сильною енергетикою та історичними мотивами. Це також культурна спадщина, яка має велике значення для прикарпатців.
