Івано-Франківська область славиться своїми цікавими традиціями, звичаями, а також діалектами. Більшість населення тут розмовляє українською мовою. Постало важливе питання, яке багато, хто відкидає сьогодні – мовне. Далі на ifrankivchanyn.com.
Важливо розуміти весь аспект цього невеличкого конфлікту, який виник ще на початку повномасштабного вторгнення. Мова – це наша зброя, наша душа та наш захист. В Україні на даний час тільки одна державна мова. Чимало людей готові почати вчити та удосконалювати зараз свою рідну задля того, щоб повністю забути все, що хоча б найменшим чином пов’язане з росією. Саме через повномасштабне вторгнення українці почали поширювати в маси думку про те, що мову ворога потрібно знати, але нею не потрібно розмовляти. Початок дискусій виникав з різних причин і зараз це майже стихло. Мало хто говорить про мову та її важливість. Проте прикарпатці почали діяти, а не просто дискутувати на цю тему. Почали з’являтися чимало мовних курсів, де можна навчитися вільно розмовляти. Всі охочі, звісно, доєдналися до такої ініціативи.
Виникало також питання – чому все-таки прикарпатці впевнені в тому, що потрібно говорити українською мовою? Варто пам’ятати про те, що не держава повинна під нас підлаштовуватися, а ми під неї, коли йдеться про мовне питання. Тобто, якщо державна мова – українська, то потрібно дотримуватися цього, хоча б в офіційно-діловому житті.
«Ми живемо в Україні і в нас є своя державна мова»
Вікторія Курташ – мешканка Брошнева-Осади, Івано-Франківської області. Дівчина поділилася своєю позицією стосовно мовного питання. Вона впевнена, що це на часі та цим потрібно займатися, оскільки в державі тільки одна державна мова. Для неї незрозуміло те, що люди спілкуються мовою агресора. Також вона наголосила на тому, що ми український народ, тому цим повинно бути все сказано.
Вікторія вважає, що країні потрібно дуже багато часу, щоб повністю перейти на українську мову.
«Дуже багато потрібно часу для того, щоб вся країна почала розмовляти державною. Для Заходу України ця справа буде легшою та простіша, а для Сходу – це зовсім інша історія.»
Дівчина впевнена, що люди, які проживають чи проживали на Сході вже просто звикли розмовляти російською, тому вони й не почнуть говорити українською. Насправді, з вуст дівчини це прозвучало, як виклик. Проте вона вірить, що 10-15 % населення східної частини України все-таки зможе вийти зі своєї зони комфорту задля того, щоб потрапити в нову, свою та рідну. Вікторія також вважає, що та частина просто жила під впливом Росії, тому й вони так розмовляють.
«Часом трапляються неприємні ситуації, коли люди вважають, що їхня рідна мова – російська. Я вважаю, що тоді таким людям немає місця в Україні та вони не мають проживати на нашій території.»
Вікторія Курташ – дівчина з радикальними поглядами та радикальною позицією. Адже вона впевнена в тому, що люди, які не хочуть розмовляти державною та розуміти її, повинні бути позбавлені права на роботу та навчання.
Мовне питання завжди буде на часі. Одну з помилок українців підмітив президент росії, коли сказав, що «Росія закінчується там, де закінчується російська мова.» Тому це вже одна з причин почати розмовляти рідною мовою.
«Кожен державний службовець повинен говорити українською. В іншому випадку – звільнення»
Діана Влад, студентка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, також поділилася своїми думками стосовно мовного питання.
Дівчина вважає, що це питання завжди було на часі від здобуття незалежності та до сьогодні, просто не всі це усвідомлювали.
«Ми все-таки окрема країна, в якої має бути своя культура, своя грошова одиниця, законодавча система. І в цьому переліку також має неабияке значення мова.»
Діана вважає, що завдяки цьому всьому тільки й може існувати держава. Можливо, так історично склалося, що Україна – це двомовна держава. Проте дівчина впевнена, що ця двомовність може існувати на якомусь розмовному чи побутовому рівнях, але недопустима на рівні державного значення. Тобто при владі та у важливих структурах це недопустимо.
«У нас все-таки єдина державна мова і ми нею повинні користуватися. Чимало людей говорять про те, що немає різниці, якою мовою розмовляти. Я вважаю, що різниця є, і це зрозуміло із сьогоднішньої ситуації з війною. Росія тим часом виправдовує це все мовою. Точніше називає однією з причин. Якщо зануритися у це все, то Росія говорить про захист російськомовних людей.»
Діана впевнена в тому, що якби в Україні не говорили російською, то й Росії у свою чергу не було би кого «захищати». Люди досі не розуміють того, що це тільки виправдання країни-агресора. Адже більшість російськомовного населення вбила саме росія. Дівчина вважає, що варто переходити на українську мову з точки зору власного державного призначення, щоб чітко позиціонувати себе, як українець.
«У Івано-Франківську, як і у всіх інших містах потрібно допомагати людям, які хочуть вивчити українську мову. Тут важливе слово «хочуть».»
Діана пропонує створювати мовні курси на волонтерських засадах. Вона вважає, що це хороша ініціатива. Також не варто засуджувати людей, які тільки навчаються, бо цей процес не є легким, а критика тільки відштовхує. Варто підтримувати та радити. Насильницьку українізацію студентка не сприймає та вважає її неефективною. Адже в людей просто буде вмикатися захисна реакція – це такий людський фактор. Багато прикладів можна побачити в інтернеті. Наприклад, російськомовні блогери, які негативно відкликалися на те, що їм говорили про перехід на українську мову.
«Кожна людина повинна самостійно дати відповіді на питання: «Хто я? Я українка чи українець? Тоді, що мені потрібно зробити, щоб я нею чи ним була(в)?»
Люди повинні розуміти чи вони українці просто, бо так пише в паспорті чи потрібно ще себе якось позиціонувати. Саме ці запитання, на думку дівчини, штовхають українців до мовного питання. Те, що ми будемо погано висловлюватися в сторону російськомовних – не допоможе.
Дівчина вважає, що потрібно говорити про важливість української мови та не потрібно робити це агресивно.
«Якщо говорити про насильницьку українізацію, то її потрібно запроваджувати у державних структурах, тому що кожен державний службовець повинен говорити українською. В іншому випадку – звільнення.»
Дівчина вважає, що час, за який Україна зможе вільно розмовляти державною мовою не може бути точно визначеним, тому що для когось не стало й тридцяти років, а комусь вистачило кілька місяців, щоб почати розмовляти рідною. Все залежить від обставин і від самих людей.
«Незалежність не була поштовхом, щоб розмовляти українською. Ми продовжували писати музику російською, читали російських авторів і кожен українець вільно спілкується російською, навіть, не вивчаючи її.»
Діана впевнена в тому, що це нам нав’язали, але війна стала поштовхом для масової українізації, тому справа не в часі, а в обставинах і самих людях.
Українська мова – це вистраждана, розстріляна та розтерзана сторінка в історії України. Її важливість, біль, значення неможливо часом передати словами. Чимало людей звикли жити із стереотипом меншовартості саме через те, ким вони є, і як вони розмовляють. Проте це теж придумали за українців. Сьогодні українська мова популярна у всьому світі та її намагаються вивчити не тільки українці , а й іноземці.
