Сонце тільки сходить над Івано-Франківськом, а на території Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу вже починають працювати геліоколектори. Вони накопичують тепло, яке згодом використають для підігріву води навчального басейну. За кілька кілометрів звідси тепловий насос відбирає тепло зі стічних вод міського каналізаційного колектора, щоб обігріти одну з найбільших церков міста. А за пів сотні кілометрів, у Долині, сонячні панелі забезпечують електроенергією комунальні заклади та допомагають громаді економити бюджетні кошти, пише ifrankivchanyn.com.
На перший погляд, ці історії не пов’язані між собою. Насправді ж вони є частиною великої трансформації, яка останніми роками відбувається на Прикарпатті. Мова про зміну підходу до енергетики, коли громади, університети, бізнес і власники приватних будинків дедалі частіше прагнуть виробляти енергію там, де її споживають.
Повномасштабна війна лише пришвидшила цей процес. Масовані атаки на енергетичну інфраструктуру показали, наскільки вразливою може бути централізована система. Те, що ще недавно сприймалося як сучасна технологія або спосіб заощадити, сьогодні стало питанням безпеки. Безперебійне електропостачання лікарень, робота водоканалів, функціонування шкіл, дитячих садків, підприємств і навіть звичайних приватних будинків дедалі більше залежить від локальних джерел енергії.
Саме тому поняття енергонезалежності сьогодні виходить далеко за межі технічних рішень. Це вже про здатність громади діяти автономно, про готовність до кризових ситуацій і про відповідальне використання природних ресурсів. Івано-Франківщина, яка традиційно асоціюється з Карпатами, нафтовидобуванням і газовою промисловістю, поступово стає ще й регіоном, де активно випробовують і впроваджують сучасні технології відновлюваної енергетики. Розглянемо кілька прикладів.
Сонце, яке гріє басейн: досвід ІФНТУНГ
Про альтернативну енергетику в Україні почали активно говорити лише останніми роками. Проте в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу її досліджували задовго до того, як сонячні панелі стали звичним елементом міських дахів.
Саме тут створили одну з найцікавіших навчально-дослідних баз відновлюваної енергетики. На території університету працюють експериментальні установки, де студенти та науковці вивчають сонячну енергетику, теплові насоси, геотермальні системи, сучасні технології накопичення тепла й автоматизоване керування енергетичними процесами.
Одним із найвідоміших об’єктів стала геліоколекторна станція, яку використовують не лише як навчальний полігон, а й для практичних потреб. У теплий період року вона забезпечує підігрів води навчального басейну університету. Це дозволяє суттєво скоротити споживання традиційних енергоносіїв і водночас демонструє студентам, що альтернативна енергетика — не теоретична дисципліна, а реальний інструмент економії.
Цей приклад особливо цікавий тим, що часто українці плутають сонячні панелі й геліоколектори. Насправді це різні технології. Сонячні панелі перетворюють сонячне випромінювання на електроенергію. Геліоколектори працюють інакше. Вони накопичують сонячне тепло та передають його теплоносію, який використовується для нагрівання води або підтримання роботи систем опалення. Саме тому геліоколектори вважаються одним із найефективніших рішень там, де потрібно багато гарячої води: у басейнах, спортивних комплексах, готелях, лікарнях, дитячих садках, базах відпочинку чи приватних будинках.
Для Прикарпаття ця технологія має особливе значення. Хоч область не належить до найсонячніших регіонів Європи, кількість сонячних днів цілком достатня, щоб з весни до осені забезпечувати значну частину потреб у гарячому водопостачанні. Саме тому геліоколектори дедалі частіше розглядають як ефективне доповнення до традиційних систем опалення.
Досвід ІФНТУНГ доводить ще одну важливу річ: енергонезалежність починається не лише з дорогого обладнання, а й із підготовки фахівців, які здатні ці технології проєктувати, обслуговувати та вдосконалювати.
Тепло, яке тече під ногами
Що спільного між міською каналізацією та системою опалення? На перший погляд — нічого. Але саме на цьому принципі базується один із найцікавіших прикладів використання альтернативної енергетики в Івано-Франківську.
У церкві Святих Володимира і Ольги реалізували експериментальний проєкт, у якому джерелом теплової енергії стали стічні води міського каналізаційного колектора. Система працює завдяки тепловому насосу, який через теплообмінник відбирає низькопотенційне тепло зі стоків, а потім за допомогою компресора підвищує його температуру до рівня, необхідного для опалення великих приміщень.
На перший погляд це може здатися фантастикою. Проте така технологія давно використовується в Німеччині, Швейцарії, Швеції, Франції та інших країнах Європи, де тепло каналізаційних мереж застосовують для обігріву житлових кварталів, лікарень, офісів і громадських будівель.
Для Івано-Франківська цей проєкт став не лише науковим експериментом, а й демонстрацією того, що альтернативна енергетика не обмежується сонячними панелями чи вітряками. Іноді джерело енергії може знаходитися буквально під ногами.
Теплові насоси сьогодні дедалі активніше використовують і в приватному житлі. Вони відбирають тепло не лише зі стічних вод, а й із повітря, ґрунту чи підземних вод. У поєднанні із сонячною електростанцією така система дозволяє значно зменшити витрати на опалення, а в окремих випадках — майже повністю відмовитися від використання природного газу.
Долина: громада, яка довела, що енергонезалежність починається з системних рішень
Коли сьогодні говорять про енергонезалежність громад, серед найуспішніших прикладів в Україні дедалі частіше згадують саме Долину. І справа не лише в окремих сонячних електростанціях чи сучасних котельнях. Головна особливість громади полягає в тому, що вона почала будувати систему енергоефективності задовго до того, як ця тема стала загальнодержавною.
Ще у 2008 році Долина стала першим українським містом, яке розробило власну довгострокову стратегію енергозбереження. Згодом громада приєдналася до європейської Угоди мерів, взявши на себе зобов’язання скорочувати споживання енергії, зменшувати викиди парникових газів і розвивати відновлювані джерела енергії. Саме тоді тут почали впроваджувати те, що сьогодні називають сучасним енергоменеджментом.
Одним з ключових рішень стало створення системи постійного моніторингу споживання енергії в бюджетних установах. Аналіз показав, що навіть без великих капіталовкладень можна заощадити до 10–15% енергії лише завдяки правильному регулюванню режимів опалення та контролю споживання. Цей досвід став основою для подальших масштабних змін.
Наступним етапом стала комплексна модернізація бюджетної сфери. У школах, дитячих садках і медичних закладах утеплювали фасади, замінювали вікна, модернізували системи опалення та встановлювали сучасне енергоощадне обладнання. Частину проєктів вдалося реалізувати за підтримки міжнародних програм, зокрема ПРООН та Європейського Союзу.
Особливу увагу в громаді приділили використанню альтернативних джерел енергії. У низці комунальних закладів запрацювали котельні на деревній трісці, що дозволило скоротити використання природного газу. На трьох дитячих садках встановили сонячні геліоколектори, які в теплий період року повністю забезпечують потреби закладів у гарячому водопостачанні. Для невеликої громади це стало одним із перших прикладів використання сонячної теплової енергії в бюджетній сфері.
Ще одним важливим напрямом стала модернізація житлового фонду. За підтримки європейських програм у Долині реалізували масштабні проєкти термомодернізації багатоквартирних будинків. Після комплексного утеплення окремі будинки скоротили споживання теплової енергії майже наполовину, що не лише зменшило витрати мешканців, а й довело ефективність таких інвестицій.
Сьогодні громада продовжує впроваджувати нові проєкти. Зокрема, працює над розвитком комунальних сонячних електростанцій, модернізацією об’єктів критичної інфраструктури та розширенням систем енергоменеджменту. Одним з прикладів стала сонячна електростанція на даху дитячого садка «Теремок», а також проєкти зі встановлення СЕС для комунальних підприємств і об’єктів водопостачання.
Долина також стала учасницею міжнародних програм з підвищення енергетичної стійкості громад. Завдяки цьому на об’єктах критичної інфраструктури впроваджують сучасні сонячні електростанції із системами накопичення енергії, які дозволяють забезпечувати їхню роботу навіть під час аварійних відключень електроенергії.
Електрозаправки: як Прикарпаття стало частиною міжнародної мережі сталої мобільності
Енергонезалежність — це не лише сонячні панелі на дахах чи теплові насоси в будинках. Вона починається й на дорогах, де дедалі більше автомобілів переходять з викопного палива на електроенергію.
Прикарпаття вже сьогодні демонструє, що розвиток електромобільності є складовою ширшої стратегії енергетичної незалежності. Одним з найкращих прикладів цього став міжнародний проєкт «Транскордонна зелена транспортна мережа – ключове рішення для доступності та сталої мобільності», який реалізовувався за підтримки Європейського Союзу. До нього долучилися Україна, Румунія, Угорщина та Словаччина. Його метою було не лише встановити зарядні станції, а й сформувати сучасну транспортну мережу, яка сприятиме розвитку екологічного транспорту, туризму та транскордонного співробітництва.
Саме в межах цього проєкту в Івано-Франківську з’явилися нові електрозаправки біля інноваційного центру «Промприлад.Реновація» та кінотеатру «Люм’єр», а ще одну станцію передбачили встановити на території державного підприємства виробничого об’єднання «Карпати». Водночас грантовий проєкт охопив не лише обласний центр. Загалом встановлено вісім зарядних станцій на території Івано-Франківської та Закарпатської областей, зокрема в Долині, Надвірній, Яремчі, Коломиї та Снятині.
Цей проєкт став одним з перших прикладів того, як європейські інвестиції допомагають Прикарпаттю розвивати сучасну інфраструктуру, орієнтовану на майбутнє. Поява електрозаправок відкрила нові можливості не лише для місцевих власників електромобілів, а й для туристів, які подорожують Карпатським регіоном екологічним транспортом.
Втім, розвиток електрозаправок на Прикарпатті не обмежується окремими грантовими проєктами. За останні роки їхня кількість суттєво зросла. Сьогодні зарядні станції працюють біля торговельних центрів, автозаправних комплексів, готелів, ресторанів, бізнес-центрів і в житлових кварталах Івано-Франківська та інших міст області. Інтерактивні карти зарядної інфраструктури свідчать, що мережа постійно розширюється, роблячи використання електромобілів дедалі комфортнішим як у межах міст, так і на туристичних маршрутах до Карпат.
Однак найцікавіше полягає в тому, що електрозаправка дедалі частіше стає елементом домашньої енергетичної системи. Якщо будинок обладнаний сонячною електростанцією та системою накопичення енергії, вироблена вдень електроенергія може використовуватися не лише для освітлення чи роботи побутових приладів, а й для заряджання електромобіля. Фактично транспорт починає працювати на енергії власного даху. Саме так виглядає сучасна модель енергонезалежності, коли виробництво, накопичення та споживання електроенергії об’єднуються в єдину систему.