Івано-Франківськ — місто, де мистецтво давно вийшло за межі галерей, музеїв і концертних залів. Воно оселилося на фасадах будинків, старих мурах, шкільних стінах і навіть у несподіваних куточках міського простору. Одним з тих, хто активно змінює культурне обличчя Франківська, є художник, дизайнер і музикант Ярема Стецик. Його творчість — це поєднання живопису, музики, громадської діяльності та глибокого осмислення української ідентичності. Особливого значення його мистецькі ініціативи набули під час повномасштабної війни, коли звичайні міські стіни перетворилися на символи пам’яті, вдячності та спротиву, пише ifrankivchanyn.com.
Від музичних експериментів до мистецтва просто неба
Ярема Стецик — одна з помітних постатей сучасного культурного середовища Івано-Франківська. Його знають як музиканта, художника, дизайнера та організатора мистецьких ініціатив. Утім, визначити його творчість одним напрямом складно, адже вона постійно виходить за межі звичних жанрів.
Свого часу Стецик був причетний до створення та діяльності альтернативних музичних колективів, серед яких «Перкалаба», «Дрозофілія» та «Стратегічні сперматозоїди». Ці гурти стали частиною самобутньої музичної культури Прикарпаття, у якій поєднувалися експерименти зі звучанням, іронія, фольклорні мотиви та свобода творчого самовираження.
Згодом митець започаткував музичний проєкт «Пенсія», який виник у 2015 році. Його особливістю стала ідея колективної панк-терапії — спільного музикування, де важливі не професійні навички, а можливість висловити емоції, відчути свободу та стати частиною творчого процесу.
Подібний підхід простежується й у вуличному мистецтві Стецика. Для нього творчість не повинна залишатися привілеєм вузького кола митців. Вона може бути доступною кожному, хто проходить повз розписаний фасад, зупиняється біля зображення або замислюється над його змістом.
Міські стіни як полотно для важливих історій
Вуличний живопис став одним з найпомітніших напрямів діяльності Яреми Стецика. Його роботи не обмежуються декоративним оформленням будівель. Кожен стінопис має певний задум, пов’язаний із культурою, історією, вірою або сучасними суспільними подіями.
Особливість такого мистецтва полягає в безпосередньому контакті з людьми. На відміну від музейної експозиції, мурал не потребує спеціального відвідування. Він стає частиною звичного маршруту містян, поступово формуючи нове сприйняття знайомого простору.
Однією з таких робіт став «Янгол-охоронець», створений у 2024 році на фасаді ліцею №1 в Івано-Франківську за мотивами однойменного твору художника Нікіти Тітова.
Образ янгола на стіні навчального закладу символізує захист, надію та турботу. Під час війни ці поняття набули особливого значення, адже безпека дітей стала одним із найболючіших питань українського суспільства.
У травні 2025 року на будинку поблизу перетину вулиць Січових Стрільців і Незалежності з’явився ще один стінопис, виконаний Стециком за ескізом військовослужбовця й архітектора Андрія Балбека. Роботу присвятили 13-й бригаді Національної гвардії України «Хартія».
Такі зображення виконують значно ширшу функцію, ніж звичайне оздоблення фасадів. Вони роблять видимими історії людей та військових формувань, які захищають країну, і нагадують про зв’язок мирного життя міста з подіями на фронті.
Мурали пам’яті: історії людей, яких не можна забути
Окреме місце у творчості Стецика посідають роботи, присвячені українським військовослужбовцям. У червні 2025 року на території палацу Потоцьких в Івано-Франківську представили мурал «Честь», присвячений загиблому захиснику та музиканту Андрію Чепілю, відомому за позивним Кріс.
Такий стінопис є не просто художнім зображенням. Він стає частиною колективної пам’яті, нагадуючи про конкретну людину, її життєвий шлях і внесок у боротьбу за Україну.
Особливість меморіальних муралів полягає в тому, що вони існують поруч із повсякденним життям. Люди проходять повз них, зупиняються, фотографують, розповідають дітям про зображених героїв. Так пам’ять про загиблих поступово вплітається в історію міста.
Для Стецика ця тема має особистий вимір. Його син Юрко зник безвісти після бойових дій у грудні 2022 року. Тому мистецькі ініціативи, пов’язані з війною, є водночас способом осмислення власного болю та підтримки інших родин, які переживають втрату або невідомість.
«Стінописи опору»: від Франківська до Запоріжжя
У 2025 році Ярема Стецик долучився до всеукраїнського проєкту «Стінописи опору», започаткованого Всеукраїнським центром національного спротиву спільно з Рухом опору Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Однією з найпомітніших робіт став мурал у Запоріжжі, створений разом із художником і військовослужбовцем Андрієм Єрмоленком.
На стіні спортивного комплексу «Титан» з’явився образ козака Мамая в сучасному військовому спорядженні. Традиційний український персонаж отримав нове прочитання: поруч із ним зображені атрибути сучасної війни, зокрема дрони та технологічне обладнання.
Напис «Боріться за волю» підкреслив головну ідею композиції — спадкоємність боротьби українців за незалежність.
Роботу присвятили Назарію Лугарєву, військовослужбовцю 102-ї бригади територіальної оборони, який загинув на Запоріжжі.
У межах проєкту Стецик також допомагав створювати інші мурали, виготовляючи технічні шаблони. У вересні 2025 року його внесок відзначили нагрудним знаком «За сприяння руху опору» від командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Це свідчить про те, що в сучасних українських умовах мистецтво може виконувати не лише естетичну, а й важливу суспільну функцію — підтримувати моральний дух, зміцнювати національну свідомість і зберігати історії спротиву.
Сакральне мистецтво: віра, надія та спільна творчість
Ще одним напрямом діяльності Яреми Стецика стало переосмислення християнських образів у сучасному міському середовищі.
У квітні 2025 року в Івано-Франківському краєзнавчому музеї представили артоб’єкт «П’єта» — композицію, створену за мотивами роботи Андрія Єрмоленка. Ініціаторами її втілення стали Ярема та Наталя Стецики.
До роботи долучилися студенти, волонтери, музейні працівники, матері та дружини загиблих українських захисників.
Традиційний сюжет оплакування Христа набув нового змісту в умовах війни. Він став художнім відображенням материнського горя, втрати та водночас духовної стійкості.
У лютому 2026 року в краєзнавчому музеї презентували постери п’яти нових християнських муралів Івано-Франківська. Загалом у місті вже налічувалося понад 25 таких робіт, створених різними художниками.
Ця мистецька колекція формувалася поступово, без єдиного централізованого плану. Саме тому вона відображає різноманітність творчих поглядів і духовних потреб містян.
Вали як майбутній мистецький літопис Франківська
Наприкінці жовтня 2026 року Ярема Стецик ініціював новий проєкт — перетворення парканів на Валах, з боку вулиці Дністровської, на відкритий мистецький простір.
Ідея полягає у створенні своєрідного літопису міського життя через малюнки, спогади та особисті історії людей.
Для цього передбачили 24 секції паркана. На початковому етапі десять із них уже зарезервували різні ініціативні групи, серед яких військові, громадські та мистецькі спільноти.
Особливу увагу планують приділити історіям людей, пов’язаних із Валами, зокрема представників неформальних середовищ, які колись збиралися в цьому районі.
До участі запрошують і нових мешканців Івано-Франківська, які можуть розповісти через мистецтво про свої рідні міста.
Цінність задуму полягає в тому, що міський простір стає майданчиком для спільної творчості. Художник тут виступає не лише автором, а й ініціатором діалогу між різними поколіннями та спільнотами.
Чому мистецтво на стінах змінює місто
Мурали здатні впливати на сприйняття міського середовища значно сильніше, ніж здається на перший погляд. Вони привертають увагу до непримітних будівель, створюють нові культурні орієнтири та допомагають формувати локальну ідентичність.
Проте важливим залишається питання доречності таких робіт. Історична архітектура потребує особливого ставлення, а художнє втручання має враховувати характер будівлі, навколишній простір і потреби мешканців.
Творчість Стецика показує, що найпереконливішими стають ті стінописи, які мають змістовний зв’язок із місцем і людьми.
У його роботах поєднуються культурна спадщина, сучасна українська символіка, християнські мотиви та пам’ять про війну. Завдяки цьому вони виходять за межі звичайного декоративного мистецтва.