На рубежі 19-20 століть місцева преса Прикарпаття називала Станіславів «містом силачів». Газети регулярно виходили із заголовками про здобутки місцевих спортсменів на регіональних та міжнародних турнірах. Здебільшого – у силових видах спорту, боротьбі та важкій атлетиці. Мешканці Станіславова раділи за успіхи своїх земляків, відвідували різноманітні змагання, які відбувалися в місті, охоче проводили аматорські виступи. Які станіславські спортсмени могли похвалитися значними здобутками та як види спорту найбільше цікавили місцевих мешканців – читайте далі на ifrankivchanyn.com.
Якими видами спорту найбільше цікавилися жителі Станіславова у 19-20ст?
У другій половині 19 століття країнами Європи ширяться різноманітні турніри атлетів. Ці змагання одразу стають популярними серед поціновувачів спорту і видовищних дійств. Професійні ринги поповнювалися талановитими боксерами й багатоборцями, у різних видах з’являлися свої зірки спорту. Їх знали перш за все у великих містах, столицях. Тоді як менші містечка організовували любительські ігри, турніри й бої. Традиційно їх проводили у циркових аренах.
На початку 20 століття газети Станіславова писали про Міхала Кочая. Саме він став одним із улюбленців місцевої публіки. Боксер народився у родині бідного сторожа. Однак наполегливість і талант зробило його зіркою галицького спорту. Атлет виборов право представляти наше місто на міжнародних змаганнях. Більше того – Міхал виступав перед самим цісарем.
Таким успіхом могли похвалитися тільки по-справжньому талановиті спортсмени. Успішна кар’єра боксера дозволила йому заробити чимало статків. Міхал Кочай придбав розкішний маєток, а після завершення професійної кар’єри він емігрував до Сполучених Штатів Америки. Інколи талановитий атлет навідувався до рідного Станіславова.
Окрім боксерських поєдинків, станіславська аудиторія полюбляла теніс. Цей вид спорту став неабияк популярним на початку 20 століття. Цікаво, що молоді спортсмени на майданчиках під час ігор послуговувалися англійськими словами. А інвентар для цього виду спорту мешканці регіону купляли виключно англійського виробництва. Придбати ж обладнання для професійної гри у теніс можна було у кількох магазинах Станіславова, передає «Західний кур’єр».
У довоєнний період спортивні розваги серед молодих людей поступово витісняли заняття музикою. Так, все більше мешканців міста віддавали перевагу не грі на музичних інструментах, а спорту. Йдеться, зокрема, про їзду на велосипеді, ковзанах та лижах. На дозвіллі стало популярним відвідувати спортивні турніри, на противагу музичним концертам.
Брати Циганевичі – легендарні атлети старого Станіславова
Наприкінці 19 століття у місцевій гімназії здобували освіту два юнаки, котрих у майбутньому місто знатиме як талановитих атлетів. Ще у підлітковому віці Владислав та Станіслав Циганевичі почали займатися професійним спортом. Вони пробували свої сили у плаванні, фехтуванні та бігу на короткій дистанції. А невдовзі – попри заборону батьків почали займатися боротьбою.
Станіслав тривалий час намагався заробити гроші на тренування, для цього він брав участь у циркових представленнях, аматорських боях. Якось до міста завітав цирковий колектив угорця Розенцвейга. Старший Циганевич запропонував йому свої послуги. Втім, цирк не проводив боїв, тому Станіславу довелося вправлятися перед публікою із гирями та різноманітними тягарями. Так спортсмен спробував себе і у важкій атлетиці. За це отримував по 10 корон на день.
Невдовзі сім’я Циганевичів переїхала до Кракова, там Станіслав виступав спаринг-партнером для професійного боксера Питлянсього. Це дало поштовх до подальшого розвитку у цьому виді спорту. У 1901 році атлет відправився до Відня на навчання. Там місцеві спортсмени запропонували йому участь у турнірах. Так уродженцю Станіславова відкрилися дороги до професійних рингів.
Через 5 років Циганевич виступив на чемпіонаті світу у Парижі. Турнір він виграв, отримав 5 тисяч франків. Після цього Станіслав кинув виклик полтавцю Івану Піддубному, котрий вважався найсильнішою людиною Російської імперії. Бій між двома видатними атлетами тривав майже 50 хвилин. Піддубний врешті отримав дискваліфікацію за нечесні методи бою. А Циганевич – 30 тисяч франків за перемогу. Професійна кар’єра Станіслава тривала до кінця 30-х років. Він перемагав на американських та європейських турнірах.
Брат Станіслава Владислав такими шаленими успіхами похвалитися не міг. Проте атлет завжди слідував прикладу брата і розвивав професійні здібності. Свої бої він розпочав у 1910-х роках. У кар’єрі Владислава – численні європейські турніри та престижні боксерські поєдинки у США. Зокрема, Циганевич виступав на рингу у Медісон-Сквер-Гарден, що в Нью-Йорку. Владиславу навіть вдалося перемогти титулованого Еда Льюїса. Останній бій видатного атлета відбувся у 1950. Надалі він разом із братом тренував молодих спортсменів.
Важкоатлети – головні популяризатори спорту в місті
Брати Циганевичі вплинули на розвиток спорту в Галичині. Атлети популяризували боротьбу, формували цілу культуру професійного спорту. Однак не тільки вони доклали зусиль до цього. Ще одним видатним спортсменом зі Станіславова був Макс Крузер. Найбільше здобутків він отримав саме як борець та важкоатлет. Втім, Макс займався регбі, лижами і плаванням, популяризуючи ці види спорту і тренуючи молодих атлетів.
Цікаво, що часто на професійні успіхи місцевих спортсменів впливало доволі непросте дитинство. До приладу, Крузер змалечку тягав на собі важкі шкури на виробництві свого батька. За поєднання міцності тіла та стриманості характеру Макса, йому дали кличку «мовчазний лев».
Упродовж десятиліть боротьба та важка атлетика залишалася найбільш популярними видами спорту у Станіславові. Ще у 1930-х роках у нашому місті заснували боксерську секцію в українському спортивному товаристві «Пролом». Також багато місцевих атлетів відвідували польські спортивні організації. Здебільшого – спрямовані на важковаговиків.
Новий час: перші олімпійці Франківська та поява професійних клубів
Упродовж 70-80 років у місті з’явилося чимало різноманітних спортивних секцій. Популярності здобувають командні види спорту, передусім – футбол. Велику увагу приділяли також олімпійським видам спорту. Багато учасників світових змагань були саме з Івано-Франківська.
За час Незалежності України франківські спортсмени здобули декілька олімпійських нагород: дзюдоїст Роман Гонтюк, борець Василь Федоришин, боксер Андрій Федчук, легкоатлетка Христина Стуй, каноїстка Людмила Лузан. Великої популярності здобули брати Василь та Роман Вірастюки, що представляли нашу країну на змаганнях із важкої атлетики.
У 2000-х роках в Івано-Франківську виникає ще кілька професійних клубів. Серед них баскетбольна команда «Говерла», котра може похвалитися успішними виступами на всеукраїнській першості. А також футзальний клуб «Ураган» – дворазовий чемпіон України та учасник європейської Ліги Чемпіонів. Активно розвивається академія футболу «Прикарпаття». Значних успіхів івано-франківські спортсмени здобули у турнірах із боксу, дзюдо, легкої атлетики.
