Олег Максимович Адаменко (1935–2023) – видатний український вчений, геолог, заслужений діяч науки і техніки, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, який зробив значний внесок у розвиток геологічної науки та геоекології. Його дослідження сприяють кращому розумінню геологічних процесів, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів, пише ifrankivchanyn.com.
Початок шляху
Свій шлях у науку Олег Адаменко розпочав у родині вчителів у селі Воловиці на Чернігівщині. Після закінчення середньої школи вступив до Ленінградського гірничого інституту, який успішно закінчив у 1957 році.
Після закінчення інституту Олег Адаменко розпочав свою кар’єру в Західносибірській геологічній експедиції, де працював старшим колектором, геологом і головним геологом. Робота була на виробництві, у польових геологічних, наукових, археологічних і екологічних експедиціях у Сибіру, на Алтаї, в Саянах, Евенкії, Якутії, Бурятії, Прибайкаллі, Монголії, Киргизії, Таджикистані, Узбекистані, Казахстані, в Хібінах, Молдові, Причорномор’ї, Румунії, Чехії, Угорщині. Був першовідкривачем родовищ поліметалів, залізних руд, рідкісноземельних та радіоактивних елементів. Саме ці дослідження стали основою для подальших наукових праць Олега Адаменка.
«Людина року» в Україні та «Великий мислитель ХХІ століття» за версією Кембриджського університету
У 1974 році Олег Адаменко переїхав до Івано-Франківська, де до кінця життя його другим домом був Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ). Саме тут, на Прикарпатті, Олег Адаменко досягнув наукових вершин. Він був академіком кількох наукових академій, серед яких: Академія наук технологічної кібернетики України, Українська нафтогазова академія та Міжнародна академія наук, досліджень, технологій та інженерії. Також ─ членом Міжнародного товариства «Геосфера», президії Українського географічного товариства та Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. Олег Максимович обіймав посаду віцепрезидента підкомісії з геоархеології палеоліту Міжнародного союзу з вивчення четвертинного періоду (INQUA). До слова, він став єдиним представником України в керівних органах цієї авторитетної міжнародної організації.
У 2010 році Олег Адаменко отримав звання «Людина року» в Україні. Його ім’я внесене до списку тисячі найвидатніших науковців світу Американського біографічного інституту, а Кембридзький університет включив його до книги «Великі мислителі ХХІ століття».
Основні напрями наукової діяльності
У доробку Олега Адаменка понад близько 900 наукових праць. Результати наукових досліджень вченого опубліковані не тільки в Україні, а й в Кореї, Китаї, Японії, США, Голландії, ФРН, Польщі, Франції.
Протягом своєї наукової кар’єри Адаменко зосереджувався на глибинному геологічному картуванні, геоекології та екологічній геоморфології, дослідженні четвертинних відкладів.
Глибинне геологічне картування
Науковець розробив методику глибинного геологічного картування похованих під осадовими відкладами мезозойських і кайнозойських комплексів, що мало велике значення для геологічного прогнозування та пошуку корисних копалин. Його методика базувалася на застосуванні геофізичних методів, зокрема сейсморозвідки та електророзвідки, що дозволяло отримувати тривимірні моделі глибоких геологічних структур.
Одним із практичних прикладів використання цієї методики було дослідження Західносибірської низовини, де Адаменко допоміг виявити перспективні зони для видобутку нафти та газу. Його роботи також були застосовані при геологічному вивченні Карпатського регіону України, де він досліджував вплив тектонічних процесів на формування сучасного рельєфу. Завдяки його аналізу вдалося ідентифікувати активні розломи та визначити їхній потенційний вплив на сейсмічну активність у регіоні. Крім того, Адаменко досліджував процеси зсувів у гірських районах Карпат, запропонував методи оцінки стабільності схилів та розробив рекомендації щодо запобігання катастрофічним геологічним явищам, таким як обвали й селеві потоки. Його висновки сприяли розробці стратегії зменшення природних ризиків у Карпатах.
Геоекологія та екологічна геоморфологія
Вчений запропонував підходи до вивчення ландшафтів з урахуванням екологічного складника, що стало основою для подальших досліджень у сфері охорони навколишнього середовища. Він досліджував вплив геологічних процесів на формування екосистем, розробляв методи оцінки стійкості природних ландшафтів до антропогенного впливу та запропонував інтегровані підходи до екологічного планування територій.
Прикладом його досліджень є аналіз Карпатського регіону, де Адаменко виявив взаємозв’язок між змінами геологічних структур і деградацією ґрунтового покриву, що впливає на стійкість лісових екосистем. Він також проводив комплексні дослідження промислових регіонів України, таких як Донбас, визначаючи вплив видобутку вугілля на геоморфологію та екологічну стабільність територій. Під керівництвом Олега Адаменка була зроблена оцінка геоекологічного стану довкілля Івано-Франківської області та її районування для туристично-рекреаційних цілей, природно-ресурсного потенціалу Івано-Франківської області для розробки стратегії просторового планування, чітко були визначені екологічні проблеми м. Івано-Франківська і система моніторингу міського середовища, складена карта екологічної ситуації міста та області, проводилось екологічне картування екосистем у гірських Карпатах.
Дослідження четвертинних відкладів
Одним з ключових напрямів його роботи було вивчення геологічної будови та специфіки четвертинних відкладів, зокрема у відомому геологічному пам’ятнику Старуня. Адаменко детально досліджував геохімічні властивості цих відкладів, їхній склад та генезис, що дало змогу зробити важливі висновки щодо природних процесів, які відбувалися в регіоні протягом тисячоліть.
Феномен Старуні
Науковою візитівкою Олега Адаменка сміливо можна назвати дослідження унікальної геологічної пам’ятки — села Старуня, розташованого в Івано-Франківській області. Ця місцевість відома своїми палеонтологічними знахідками та геологічними особливостями. Вона вже давно приваблює науковців, археологів і палеонтологів зі всього світу.
Саме в Старуні поєднані родовища нафти, солей та озокериту (гірського воску), поклади якого у світі одиниці. Тут у 1907 році знайшли туші доісторичних мамонта та волохатого носорога, які збереглись ідеально завдяки озокериту, що муміфікував їх. Тушу носорога витягли в повному анатомічному вигляді – зі шкірою, кістками та внутрішніми органами. У шлунку навіть знайшли те, чим живилася тварина. Це не всі особливості Старуні: тут у 1977 році активізувався грязьовий вулкан. Він з’явився після землетрусу в горах Вранча, що в румунських Карпатах. Відтоді вулкан і діє ─ то затихаючи, то активізуючись.
Олег Адаменко присвятив вивченню таємниць цієї місцевості половину свого життя ─ понад 40 років. Його дослідження Старуні разом з командою науковців ІФНТУНГ розпочалося в 1974 році. Саме завдяки Адаменку територія на 60 га отримала статус геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення.
Олег Адаменко та його команда науковців провели масштабні дослідження у Старуні, які охоплюють кілька ключових напрямів: палеонтологія, геологія, геофізика, грязьові вулкани та перспективи створення науково-туристичного парку.
«Маркери» землетрусів
Тривалий час вивчаючи особливу геологічну атракцію, яка є унікальною на теренах Європи, ─ грязьовий вулкан, Адаменко припускав, що його активність може слугувати природним індикатором сейсмічної активності на відстані від 3 000 до 6 000 кілометрів, зокрема в Румунії, Італії, на Кавказі та в Середній Азії.
Професор наголошував на необхідності систематичних спостережень за вулканом, аналізу його активності та порівняння отриманих даних із записами сейсмічних станцій. Це допоможе підтвердити або спростувати гіпотезу про взаємозв’язок між вулканічною діяльністю та віддаленими землетрусами.
За його словами, після деяких землетрусів у ґрунті можуть утворюватися дрібні порожнини та тріщини, які зникають за кілька днів. Через них із невеликих кратерів і грифонів періодично або постійно викидаються гази, нафта та мінералізована вода. Хімічний і мінеральний склад цих викидів залежить від відстані до епіцентру землетрусу. Тому Старунський грязьовий вулкан може мати важливе значення для прогнозування сейсмічних подій.
«Маркери» клімату
Старуня відома не лише своїм вулканом, а й унікальними палеонтологічними знахідками. Це єдине у світі місце, де були виявлені майже повністю збережені чотири туші волохатих носорогів, а також мамонт, кінь, косуля, песець. На відміну від знахідок у Сибіру, де тварини замерзали в льодовикових тріщинах, у Старуні вони були бальзамовані природним способом у нафтових та озокеритових покладах на глибинах 12-27 метрів.
Унікальність цих знахідок ще й у тому, що в шлунках древніх тварин збереглося до 100 кг неперетравленої рослинності – це дозволило науковцям визначити, які саме рослини росли тут у льодовикову епоху. Тоді ця територія була вузькою смугою між двома льодовиками – північним (що досягав Львівщини) і південним (Карпатським). Тут простягався тундростеп – багатий на рослинність регіон, який приваблював мамонтів і носорогів. На цій місцевості росли карликові берізки, низькоросла вільха та інші характерні для тундри рослини.
Професор Адаменко та його однодумці висунули припущення, що саме тут, в Старуні, можна знайти рештки кроманьйонців, які, ймовірно, полювали на велетенських тварин. Про це свідчать знахідки – на одному з носорогів Старуні було виявлено сліди поранення, а поруч знайдено уламок списа.
У своїх працях Олег Адаменко назвав Старуню «геологічним маркером», який допомагає відстежувати зміни ландшафтів, клімату та природного середовища.
На тлі усіх цих досліджень, знахідок та особливостей професор Адаменко розробив інвестиційний ландшафтно-архітектурний проєкт «Парк льодовикового періоду» (с. Старуня) та наукове підґрунтя Геогомопарку «Парк історії Землі» (с. Підгір’я).
Олег Адаменко залишив величезний науковий спадок, який вплинув на розвиток геології та геоекології. Його дослідження не лише розширили уявлення про геологічну історію Землі, а й допомогли знайти нові підходи до збереження природного середовища. Його праці й надалі залишаються актуальними та використовуються сучасними науковцями в усьому світі.