28 Березня 2023

Від найдавніших часів до сьогодення: які таємниці ховає франківський драмтеатр?

Related

Історія появи і розвитку піцерій.

Історія піцерій починається в Неаполі, Італія, у XVI столітті....

Новий шелтер для ВПО – Коломия приймає біженців 

В Коломиї відкрився новий шелтер для внутрішньо переміщених осіб...

Надійний тил – як волонтерив Івано-Франківськ цілий рік

У 2022 році Івано-Франківськ став свідком важких подій, пов'язаних...

“Гвардія наступу” – ті, хто оберігатимуть мирний сон

“Гвардія наступу” - це проєкт, який передбачає створення додаткових...

Share

Гуляючи центром Івано-Франківська, ви точно не один раз бачили дивовижну будівлю зі своєю атмосферою, що привертає увагу біля готелю “Надія”. Мешканці міста знають, що це – Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, який сягає своєю історією ще до першої половини XX століття, пише ifrankivchanyn.com.

На площі перед драмтеатром у мирний час надзвичайно часто проводилися різноманітні заходи: концерти до Дня незалежності, виступи відомих артистів (Святослав Вакарчук, гурт Pianoboy), флешмоби, вшанування пам’яті. Ця будівля надзвичайно важлива та значуща для кожного франківця.

Заснування та розвиток драмтеатру

Перший професійний театр на Прикарпатті був заснований у 1939 році, тоді його називали Станіславівським. Вистава “Платон Кречет” розпочала перший театральний сезон, дала поштовх для подальшого розвитку. Колектив театру був надзвичайно майстерним, кожного разу удосконалювався та змінювався. 

Важливою постаттю для франківського драмтеатру став Віталій Смоляк. Він зробив величезний внесок у розвиток театрального мистецтва. Він не тільки зарекомендував себе як актор і режисер, але й був учителем не одного покоління митців. У 1968 році Смоляк став головним режисером театру. Брала участь у виставах «Украдене щастя» та «Сестри Річинські». У 2002 році театральна галузь Прикарпаття отримала нову премію імені В. Смоляка.

У 2008 році директором драмтеатру став Ростислав Держипільський. У цьому ж році театр став «академічним» і почав стрімко розвиватися. Держипільський почав реформувати репертуар, який повністю оновився. Крім того, почав налагоджувати контакти та співпрацювати з представниками інших українських театрів – режисерами та колективами. Починається піар-кампанія.

Завдяки виставі «Солодка Даруся» у 2008 році театральна критика звернула увагу на театр, і інтерес з кожним роком зростав. Самі вистави стають все більш сучасними та цікавими, зберігаючи при цьому традиційність мистецтва. Це приємні симбіотичні стосунки, які дозволяють бачити знайомі речі по-новому. Вистава отримала «Друге дихання».

Те, чого ви точно не знали!

Драмтеатр ім. Івана Франка вражає своєю історією, інтер’єром, репертуаром. Однак є кілька цікавих фактів, про які, можливо, ви прочитаєте вперше:

  • архітектура драматичного театру відома своїм характерним конструктивістським стилем;
  • інтер’єр театру виконаний у гуцульському стилі і є родзинкою будівлі серед мистецьких закладів такого типу;
  • у 1982 році за свій проєкт автор внутрішнього оформлення театру отримав Шевченківську премію;

На сайті самого ж театру йдеться про те, що він став  «відкритим театром для найпопулярніших режисерів сучасного світу та України: Стаса Жиркова, Максима Голенка, Жюля Одрі (головний режисер театру 2018-2020), Рози Саркісян, Міхая Тарна».

Впродовж останніх років команда театру гастролює різноманітними куточками України: охопленою війною Україною та за її межами, містами та селами Прикарпаття, відвідує звільнені від окупації міста на Сході, де так зараз потрібна підтримка нашим ЗСУ.

Також драмтеатр розпочав роботу з ветеранами та добровольцями українсько-російської війни.

.,.,.,.