Івано-Франківськ – місто, де поважають культурні традиції. Тут розвинена освіта та література, а тому є багато авторів, відомих не тільки в області, але й за її межами. Тут письменництво досягло доволі високого рівня, а тому може похвалитися відомими представниками літературних течій. Не менше є й поетів. Всі вони писали в різних жанрах, а тому кожен твір є унікальним та цікавим, пише ifrankivchanyn.com.
Василь Стефаник
Василь Стефаник – це яскравий приклад українського письменництва. Він народився 1871 року в селі Русів, що на Івано-Франківщині. Сім’я була селянською, але заможною. Стефаник отримував освіту в коломийській польській гімназії, та брав активну участь у роботі різноманітних гуртків. Їх учасники влаштовували читальні серед селян та вели культурну та громадську роботу. У гімназії Василь Стефаник вперше спробував власні сили у літературі. Тоді він опублікував свою першу поезію. Писав також разом із Мартиновичем, ще одним відомим автором. Разом з ним вийшли два оповідання – “Лука” та “Нечитальник”. У 1890 році Стефаника звинуватили у нелегальній культурній роботі і він змушений був покинути гімназію. Тоді він перейшов до Дрогобицької й одразу ж включився в роботу таємного гуртка. Тоді ж Василь познайомився з Іваном Франком. Він продовжував літературну діяльність, паралельно поєднуючи її з політичною. Вступив до радикальної партії та брав активну участь у житті рідного Покуття. Василь Стефаник намагався відходити від “застарілої” манери письма, намагався вносити щось своє. Написав дуже багато творів та поезії. Видав збірку “Камінний хрест”, яка стала справжньою літературною подією. Василь Стефаник був дуже популярним представником літературного світу. На його честь навіть назвали Прикарпатський національний університет.
Майстриня дитячого слова
Марійку Підгірянку знають в Івано-Франківську як дитячу письменницю та поетесу. Вона народилася в селі лісничого і з маленьких років постійно була оточена лісом, горами та природою. З маминої сторони мала українські корені, а з татової – німецькі. У Марії дуже рано з’явився потяг до літературної творчості та поезії. Вже в 13 років вона вперше спробувала власні сили. Мріяла Підгірянка стати вчителькою, чого активно добивалася. У 1900 році склала екстерном іспити у львівській вчительській семінарії. Там отримала диплом та змогу працювати вчителькою. Відтоді Марія Ленерт-Домбровська (а це справжнє прізвище поетеси) віддала вчителюванню 40 років свого життя. Вже з 1904 року вона почала видавати друком власні літературні здобутки. Перша збірка поезій була видана у 1908 році. Вона мала назву “Відгуки душі”. Більшість своїх творів письменниця писала про дітей та для дітей. Серед основних мотивів та сюжетів – оспівування краси рідного краю, мрії про майбутнє, мрії про краще життя, карпатська природа. Підгірянка любила використовувати фольклор, а її вірші дуже часто нагадували народні пісні. Вони містили в собі особливу енергетику та історію. Відомою поемою є “Мати-страдниця”, яка розповідає про вигнанців Першої світової війни, галичан, які змушені були страждати. Марійка Підгірянка дуже відома в Івано-Франківську. На її честь названа вулиця та франківський ляльковий театр, а твори вивчаються у школі.
Степан Пушик
Степан Пушик народився у селянській родині. Вже в 15 років він розпочав свій творчий та трудовий шлях. Спочатку працював на технічних спеціальностях – в колгоспах рахівником та економістом. Потім пішов до армії, а після неї став журналістом. Свою роботу поєднував завжди із клубом творчої інтелігенції, керував літературною студією, працював в університеті. Став доцентом Прикарпатського університету. Крім літературної та освітньої діяльності також брав активну участь у політиці та навіть обирався народним депутатом. В Івано-Франківську його знають як поета та прозаїка, публіциста та філолога. Автор багатьох поетичних збірок, наприклад “Молоді громи” та “Головиця”. Про дітей Пушик також не забував і випустив для них дві збірки – “Золотий човник” та “Маленьке шпаченя”. Багато творів Степана Пушика стали піснями та полюбилися не тільки франківцям, але й всім українцям. Писав автор і романи, повісті, оповідання та есе. Упорядковував та досліджував казки та міфологію. Досліджував та перекладав “Слово о полку Ігоревім” чим “закрив” темні місця у творі.
Юрій Андрухович
Юрій Андрухович народився в Івано-Франківську. Здобув вищу освіту у Львові. Спочатку працював газетярем, потім пішов служити до війська. Пізніше очолював відділ поезії у часописі. Творчий доробок Андруховича великий і умовно його можна поділити на два типи: прозове та поетичне. Як поет, Юрій дебютував у 80-их роках 20 століття. Збірка поезії “Небо і площі” була видана в той період та загалом отримала прихильність критиків. Пізніше було видане “Середмістя”, а потім й третя збірка. Наприкінці 1990 року Андрухович почав завершувати свою роботу як поет. У своїй поезії він любив “шукати” відповіді на важливі питання про буття, використовував іронію та “надягав” маски на головних героїв. Для Андруховича характерні такі риси, як гра з читачем та з самим текстом, містифікація, любов до всього магічного та еротизм, колажність.
Прозові твори Андруховича були опубліковані у 1989 році та розпочалися із циклу оповідань. В 1992 році вийшов роман “Рекреації”, який відомий й сьогодні. Усі романи автора містили в собі різні жанри та стилі; мали сатиру, трилер та готику. Есеїстику Юрій Андрухович писав надихнувшись подорожами в інших країнах. Твори письменника перекладені багатьма мовами. Про них знають далеко за межами не тільки Івано-Франківської області, але й України.
В Івано-Франківську багато відомих письменників та поетів, творчість яких стала значним вкладом в українську літературу. Багато їхніх творів написані саме про рідний край, любов до Батьківщини та насущні проблеми. Та найкраще самому познайомитися із творчістю, щоб для себе визначити прихильність до того чи іншого автора. Кожен зможе знайти для себе улюблений жанр та твори до душі.
