7 Грудня 2022

Приїхав – а вдома війна. Мешканець Херсона розповів про життя в окупації

Related

Лікувальна глина регіону

Чи знаєте ви, що люди створені із глини? Наприклад,...

Огляд онлайн казино Goxbet: У чому перевага гри онлайн?

GoxBet – багатофункціональний інтерактивний майданчик азартних розваг, що конкурує...

Епідемії в історії міста

Сучасна медицина лікує від багатьох, колись смертельних хвороб. Та...

До чого призводить схуднення. Випадки анорексії в місті

Поняття краси - відносне. Людина сприймає зовнішність іншої через...

Традиційний одяг на Прикарпатті. Як вдягалися гуцули

Переглядаючи старі фото давніх мешканців нашої місцевості, можна побачити...

Share

Йому вдалося вирватися із окупованого російськими солдатами Херсона, «здолавши» при цьому сім ворожих блокпостів. Зараз Євген у безпеці, в Івано-Франківську, куди виїхав після 7 квітня, пише ifrankivchanyn.com.

Він пригадує: у ніч, коли почалася повномасштабна війна рф проти України, він саме повертався з навчання до рідного міста зі столиці. Херсон зустрів його вибухами. 

Про все, що пережив, а також мужність українців та влаштовані акції містянами проти окупантів він розказав «Суспільному».

На місто напали

Хлопець пригадує: зранку прокинувся і не міг зрозуміти, чому навколо  паніка, аж поки не відкрив телефон. Каже: у Херсоні всюди були черги.  Коли допомагав родині закупитися продуктами, раптом почув крики поліцейських, які повідомляли: на місто напали, усім потрібно ховатися в укриття.

Євген добре пам’ятає: поки містяни панікували, на околицях точилися бої з ворогом. При цьому усі силові структури міста «перекинули» до Миколаєва, військкомат працював не належним чином. Охочі йти воювати були, але зброї не вистачало. Наступного дня установу взагалі закрили.

В останній день лютого в місто зайшли російські окупанти. Євген переконаний: можна було відбиватися, але відповідних координаторів не було. Очільник ОДА зник, проте мер та його команда залишились. Вони й створили варту, аби ловити усіх підозрілих. Активістів не бракувало.

Найгірше було те, що у місті почали зникати люди: їх викрадали окупанти, які мали вже підготовані списки, і катували. Гинули і тероборонівці, які відважно протистояли рашистам. Ходити містом було небезпечно ще й через обстріли. 

Найбільша паніка

Коли окупанти почали вручати містянам листівки про бандерівців-нацистів, Євген зрозумів: росіяни не можуть здолати опір місцевих. Люди почали виходити на проукраїнські мітинги. Один із найбільших був 13 березня – люди долали страх і виходили, аби вже завтра не опинитися у ХНР. Напроти побачили колаборантів, серед яких – ексочільник міста  Сальдо.

Коли ж херсонці дізналися про звірства окупантів на Київщині, були шоковані. Багато містян вирішили покинути Херсон. Допомогу від своїх тоді не пропускали, почалися проблеми з ліками та продовольством. Найгірше, вважає хлопець, на той час було те, що люди почали менше боятися смерті…

Євген під час евакуації також розумів: може і не вижити, адже окупанти почали розстрілювати авто з мирними мешканцями. По дорозі хлопець бачив, як і російських загарбників, так і демотивованих «денеерівців». На блокпостах перевіряли документи, навіть інформацію на ноутбуках. При оглядах у чоловіків шукали татуювання.

Та всі страхи залишились позаду, хлопцеві вдалося добратися до Франківська, хоча багато з його друзів залишились в окупації. Проте які вони  були здивовані, коли дізналися, тут з’явилася вулиця Героїв Херсона, навіть просили Євгена зробити фото. Це дуже мотивує, наголошує хлопець, як і те, що Херсон тепер – місто-герой. Тож він переконаний: важливо, аби про місто тепер не забули.

.,.,.,.