Гуцули – це народ, який славиться яскравими звичаями та традиціями, барвистим вбранням та й загалом активним способом життя. Їхні помешкання знаходились в самому серці Карпат, а гірський клімат приносив їм різні життєві випробовування.
Але як вони жили і чим заробляли на життя ми дізнаємось у цій статті на ifrankivchanyn.com.
Про Гуцульщину перші письмові згадки помітили ще у кінці 14 століття. Тоді ця територія мала назву Утроп і змінили її лише у 19 столітті. Ще в Утропі гуцули почали займатися виварюванням солі. Саме цей вид діяльності був їх основним заробітком в ті часи. Гуцули виварювали сіль з води джерела, метод їхній був доволі простим, проте лише одиниці могли займатися цим.
Пізніше селяни зрозуміли, що однієї справи недостатньо для того аби вижити, тому зародилося у них ще сільське господарство та скотарство. Гуцули розводили рогату худобу різного виду і забезпечували собі життя в достатку.
Такі традиції збереглись і дотепер: люди, які зараз живуть в тих місцях і які є нащадками гуцулів продовжують займатися скотарством, доять корів, збирають сіно для рогатої худоби, курей та кролів.
На Гуцульщині ніхто ніколи довго не спав, кожного дня потрібно було прокидатися о 5-6 годині ранку і обходити всю худобу, підготовувати місце для виварювання солі та займатися ще побутовими справами.
Виготовлення сиру
Ще одним вид діяльності, який започаткували гуцули і передали своїм нащадкам – вони готували власноруч сир з коров’ячого молока. Цю роботу вважали дуже делікатною, так як тоді не було всіх потрібних матеріалів для його створення. Але гуцули так само як і зараз проціджували його і підвішували, щоб уся рідина стекла і щоб сир добряче висох. Переважно робили це біля печі, де був вогонь, щоб сир якомога швидше став сухим.
Більше того – більшість людей вважали це своїм ритуалом, бо цей процес створення сиру їм приносив задоволення і розслабляв, хоч і не завжди легко було його робити, все залежало від молока.
Будування осель
До вибору місця, де буде жити гуцульська родина господарі ставились дуже відповідально. Для побудови хати гуцули вибирали рівнини зі схилом на схід. В кожній хаті вікна були розміщені у бік сходу, аби завжди сонце освічувало їхній дім і дарувало радість.
Але займались будівництвом вони не в усі дні: гуцули вірили, що найсприятливішими днями для будівництва є вівторок, четвер або субота.
Також ретельно обиралось місце під самим будинком, щоб ніколи не підходили туди води і щоб можна було вирощувати виноградні лози.
З будівництвом в гуцулів було дуже багато вірувань і прикмет. До прикладу, перед будівництвом хтось один з членів родини повинен був спати на подвір’ї і все залежало від того, який присниться сон – якщо сон був позитивним, то місце вибрали добре для дому, а якщо ж снилась якась небезпека, тоді потрібно було негайно шукати інше місце.
Через те, що гуцули були дуже віруючим народом і присвячували своє життя молитві, тому перед кожним будівництвом і наприкінці вони цілою родиною молили “Отче наш” та “Богородице Діво”.
Але, були і випадки, що не самі газди будували дім а наймали будівельників, що теж було однією з робіт того часу для гуцулів.
Тому дуже багато залежало від того в яких стосунках господар дому і будівельники – щоб у домі завжди був добробут і багато гостей, то майстрів мали добре годувати і нічого для них не шкодувати, щоб вони не побажали нічого злого.
Що цікаво – ще досі у різних селах збереглися такі звичаї та обряди щодо будівництва дому. Гуцули їх вправно передавали з покоління в покоління і нащадки дуже бережуть ті старовинні знання.
Землеробство
Крім усіх вище перерахованих видів робіт, гуцули також були добрими землеробами. Так як умови та клімат були не дуже сприятливими для вирощування різної городини, тому гуцули навчилися добре обробляти землю, щоб мати хороший врожай.
Навіть в історичних джерелах про край є згадки про те, що побутувало на Гуцульщині плем’я землеробів.
У гуцулів було і є ще багато різних видів діяльності і як можна зрозуміти, вони ніколи не сиділи на місці. Все їхнє життя складалось з постійної праці, створення добробуту у сім’ї та дотримання усіх звичаїв та традицій. Напевне, тому про цей народ знають люди в кожному куточку України та навіть за її межами.
