Для кожного міста окрасою, гордістю та місцем зібрань найвизначніших заходів, і не тільки спортивних, є стадіон. Для нашого рідного міста спортивна арена “Рух” є його супутником протягом значного часу, щоправда, з іншими назвами. Були на ньому знакові футбольні баталії, трибуни збирали багатотисячну глядацьку аудиторію та гуртувались шанувальники відомих артистів під час їхніх виступів, пише сайт ifrankivchanyn.com.
Початок: польське “Боїско”
Відлік свого існування стадіон бере ще з часів польського володіння Станиславовом. Тодішня каса ощадливості, прототип сучасних банків, викупила ділянку біля міського парку. Сталось це в 1907 році. Ділянку розчистили, вирівняли і дали можливість молоді проводити тут дозвілля. В тогочасній газеті згадується, що молоде покоління полюбило це місце для відпочинку, а згодом і старше покоління полюбило прогулюватись тут та спостерігати за розвагами підростаючого покоління. З часом з місця для розваг ділянка перетворилась на футбольне поле. Тому і перша назва стадіону “Боїско”, тобто з польської “місце для проведення бою”. Вже через два роки місцева футбольна команда “Ревера” приймала гостей зі Львова на своєму стадіоні. До зустрічі готувалися відповідально: вирівняли поле, установили дерев’яні лавки для глядачів, оновили розмітку та пофарбували ворота і натягли сітку. Подія для міста була насправді грандіозною. Тодішня преса писала, що глядачів було більше, ніж спроможності “Боїска”, оскільки було багато глядачів з навколишніх сіл. На жаль, місцева команда не змогла порадувати своїх вболівальників і вони поступились з рахунком 1:3.
Невдача не зупинила прагнення до розвитку спорту у місті. Магістрат періодично виділяв певні кошти на утримання стадіону. Тому потроху “Боїско” облагороджувався: поступово збільшувалась кількість глядацьких місць, з’явились роздягальні, накреслена розмітка, прибиралась територія.
У 1927 році міська влада вирішила кардинально реконструювати стадіон. Для цього навіть запросили фахівців з Кракова. Після консультацій було вирішено осучаснити міську окрасу. Перш за все вирішили збільшити кількість місць для вболівальників. Дерев’яні конструкції себе не виправдали, оскільки їх треба було часто міняти. Тому вирішили трибуни зробити капітально з бетону і каменю. Для цього виділили потрібну суму, а сума була досить великою – 1,5 млн злотих, і у вересні фундамент майбутнього великого стадіону був залитий.
Не всі містяни були у захваті від цього проєкту, бо дехто вважав марнотратством грошей на спорт, інші вважали за краще збудувати кілька інших стадіонів, оскільки “Боїско” і так не вміщав усіх охочих поганяти м’яча, а тим паче — глядачів. Суперечку між опонентами перервала війна, а стадіон залишився недобудованим.
Радянський період стадіону: “Спартак” і “Кристал”
Після Другої світової війни та горя, яке зазвичай приносять війни, людям треба розваг, щоб повернутись до повноцінного життя та забути пережите. Тому стадіон став меккою для містян. Тут не тільки грали в футбол, тут займались гімнастикою, робили пробіжки, грали в городки чи просто спостерігали за активним відпочинком інших. Оскільки довоєнна реконструкція не була завершена, а грошей на її продовження не було, то трибуни залишились дерев’яними, а поле нічим особливо не відрізнялось від будь-якого лугу. Єдине, що поміняли, — це назву, оскільки польське “Боїско” ніяк не пасувало до вже радянського Станиславова. Нову назву стадіон отримав від місцевого клубу “Спартак”.
Так спокійно, розмірено і без великих здобутків чи гучних провалів стадіон проіснував до 1956 року. А далі місцевий “Спартак” спромігся кваліфікуватись до Всесоюзного рівня. Тому, щоб тримати марку, влада змушена була шукати кошти та проводити глобальну реконструкцію. Цей процес тривав цілий рік, але в результаті його було оновлено. Тепер трибуни могли помістити до 12 тисяч глядачів, було зведено велике табло для висвітлення рахунку. Тогочасні очевидці згадують, що під час всесоюзного чемпіонату 1957 року на трибунах було приблизно 15 тисяч вболівальників, а максимальна місткість трибун була заявлена 12 тисяч.
Після стрімкого футбольного злету і ажіотажу наступні кільканадцять років були проведені спокійно і без шаленства, як у спортивній сфері, так і у його реконструкції. Щоправда, у 1969 році стадіон був оснащений світловими прожекторами, тому за вечірніми матчами було цікавіше спостерігати.
У застійних 80-х обслуговувати спортивну арену стало нікому, тому вона відчутно занепала. Згодом він перейшов у власність підприємства військово-промислового комплексу. В цей час стадіон отримує свою третю назву – “Кристал”. Нові власники, незважаючи на скрутні часи, вирішили провести капітальний ремонт. На час реконструкції, а це зайняло аж два роки, стадіон був закритий для відвідувачів та спортсменів. Саме тоді стадіон набув звичних для сьогодні рис.
Незалежна Україна: стадіон “Рух”
З прийняттям незалежності України стадіон перейшов у власність міста. Вже традиційно для стадіону оновлення почали зі зміни назви. Таким чином арена отримує свою четверту назву “Рух”. Своєю назвою спортивна арена завдячує громадсько-політичній силі «Народний Рух України за перебудову», яка активно боролась за незалежність держави і мала високу підтримку з боку містян.
Та тільки в 1996 році спорткомплекс відчинився для вболівальників. За цей час було добудовано три з чотирьох глядацьких трибун. Вони могли вміщати 15 тисяч глядачів. Таку кількість вболівальників арена бачила в 2005 році під час поєдинку на кубок України між місцевою командою “Спартак” та київським “Динамо”. Проте це не рекорд відвідуваності стадіону. Справжній аншлаг відбувся під час виступу Софії Ротару в 1999 році. Тоді офіційнобуло продано 20 тисяч квитків.
Сьогодення
На цей час спорткомплекс перебуває на реконструкції. Фактично вона не завершувалась з далекого 1986 року. Сучасний проєкт арени включає масштабні зміни як самого стадіону, так і прилеглої інфраструктури. Проєктанти розробили гарний план з модернізації спортивного комплексу: передбачається оновлення самої чаші стадіону, трибуни будуть мати сучасні, безпечні та комфортні сидіння і будуть мати накриття, навколо на прилеглій до арени території планується ціле спортивне містечко з кафе, магазинчиками, тренажерними залами, додатковими полями для інших видів спорту та навіть басейн і льодова арена. Зрозуміло, що на реалізацію такого масштабного проєкту потрібні колосальні кошти, а місто такий кошторис самотужки не осилить. Тому вирішили шукати та залучати інвесторів. Преса твердила, що знайшлись охочі, які готові долучитись до корисної для міста справи, та далі чуток справа не пішла. В 2018 році мер міста Марцінків офіційно заявив, що реконструкція ще триватиме довго, бо коштів нема, а місто має пріоритетніші цілі. 
З огляду на сучасні події ще не скоро доведеться побачити стадіон таким, як в проєкті. Але віримо, що з часом зможемо насолодитись повною мірою не тільки спортивними баталіями, а й побачимо феєричні виступи всесвітньовідомих зірок шоубізнесу на оновленому і комфортному стадіоні та, найголовніше, під мирним українським небом.
