В радянські часи ім’я отця Йосафата Кобринського, звичайно, залишалось поза увагою громадськості та дослідників. Про діяча згадували лише в Коломиї. Так, у 1988 році працівники коломийського музею Народного мистецтва Гуцульщини та школа у Мишині провели вечір пам’яті, присвячений 175-літтю від Дня народження Кобринського. Отець був відомий також тим, що заснував в Коломиї Народний дім, пише ifrankivchanyn.com.
Отець Йосафат
Культурний, громадський та церковний діяч народився 28 вересня 1818 року в Коломиї, що на Франківщині. Окрім громадської діяльності, Кобринський був греко-католицьким священником, меценатом, публіцистом та брав активну участь в політичному житті Галичини. Відомий тим, що видав “Буквар” та посібник до нього “Спосіб борзо виучити читати” (1842). Також був першим, хто впровадив на Заході України “цивільний” шрифт в шкільну програму.
Народився майбутній міський просвітник в сім’ї вчителів. Прізвище Кобринський має давню історію. Як вважають дослідники, воно походить від назви міста Кобрина на Волині. В сучасності, Кобрин у складі Білорусі. За твердженнями, предки колись переселились з Волині на Галичину.
Навчання малого Йосафата проходило в рідній Коломиї, Станиславові, а тоді в Чернівцях. Після школи Кобринський вчився у Віденському університеті та Львівській духовній семінарії. Потім закінчив богословський факультет Львівського університету. Священицьку діяльність почав із Москалівки, що на Косівщині. Згодом був Мишин, близько Коломиї. Там він провів 50 років життя.
Просвітницька діяльність
Окрім свого священицького покликання, отець Йосафат займався розвитком освіти в Галичині. Так, в 1842 він став автором “Букваря”, де вперше на Заході країни використав “цивільний” шрифт. З-під його пера вийшов перший україномовний підручник з агрономії для селян “Гній – душа в господарстві” 1848 року.
Культурні цінності та мистецтво також залюбки просував у маси. До 1849 о. Йосафат був учасником Руської ради в Коломиї. Належав до числа засновників аматорського театру та коломийської читальні. У Львові Кобринський був одним із членів Собору руський вчених.
Отець Йосафат міг похвалитись власною освіченістю та знанням семи мов. Він часто листувався з різними людьми за межами регіону. Попри переслідування радянської влади, отець був єдиним священником, котрий вперто вів церковні книги лише українською. Багато праць, як от “Буквар” чи посібник для селян видавав власним коштом.
Також отець був дуже прогресивним. Він домігся того, що парафіянин церкви не вживали алкоголю. Окрім того, натхненні ідеями Кобринського, вони застосовували сучасні методи зі світової практики у веденні рільництва, бджолярства, садовій справі та розведенні рогатої худоби.
Вагомим вчинком отця було зініціювати та надати кошти для будівництва Мишинської школи у 1866 році. Заклад освіти вартував 5 тис. австрійських корон. Отець Йосафат був вчителем в цій школі та пропагував виключно українську мову. Кобринський так любив власну справу, що ходив по домівках селян після Водохреща, аби записувати дітей до школи.
Спільно з Лукою Данкевичем, Теодором Білоусом, Олександром Кульчицьким організували першу в Галичині бурсу для малозабезпеченої шкільної молоді. Кобринський доклався фінансово. Він купив крісла та ліжка. Але це давалось отцю нелегко. Сам повинен був утримувати 9 дітей.
Отець займався активною діяльністю, аби учні могли навчатись. Наприклад, збирав пожертви у багатих галичан. У скрутний 1860 він за власні гроші купляв хліб та привозив школярам. Отець боровся за те, аби ввести в бурсі Народного дому стипендії для дітей народних вчителів.
Боротьба за мову
Головна Руська рада була створена у Львові 2 травня 1848 року. Її члени висунули до австрійського уряду вимогу, що Східна Галичина повинна бути автономною. До складу організації входило 66 отців греко-католицької церкви та представників інтелігенції. За певний час, Окружна Руська рада постала і в Коломиї. Звичайно, Кобринський був серед її членів.
Він яро відстоював ініціативу впровадження української мови на богословському факультеті Львівського університету. Отець намагався заохотити духовенство та інтелігенцію Галичини, аби зібрати необхідну кількість голосів. Лист Кобринський відправив до о. Рудольфа Моха. Також в тексті було сказано й про розробку команд з вишколу першого галицького батальйону українського національного війська.
Кобринський був серед засновників товариства Галицько-руська матиця. Головне завдання цієї львівської організації полягало у піднесенні української освіти, розвитку літератури та творчості в Галичині.
Отець Йосафат брав участь у створенні коломийської Руської читальні. Читальня мала на меті збирати цікаві дані про Україну, розвиток та поширення мови у різних сферах життя. Любив Кобринський і театр. У свій час, активно допомагав о. Іванові Озаркевичу поставити на коломийській сцені “Наталку Полтавку”, “Москаля чарівника”.
Прогресивний отець активно займався громадським життям. Його сприяння дозволило Мишину, Ковалівці та Спасу купити ґрунт та ліс. Їх використали, втому числі, як подарунок бідним селянам, котрі не могли дозволити собі земельну ділянку.
Прихильність людей до о. Кобринського лише росла та міцнішала. Пан Йосафат отримав авторитет та вплив сильного священника. Великим бажанням отця стало відродження рідного народу. А це було неможливо без економічної незалежності. Кобринський дуже акцентував на тому, що селянам потрібно вчитись раціонально та правильно вести господарство. Так вони зможуть отримувати багаті врожаї.
Сам Кобринський мав гарні здібності до садівництва, любив займатись бджолярством. До нього часто звертались за якоюсь корисною порадою.
Народний дім в Коломиї
Кобринський, за життя, брав активну участь в громадському і культурному житті. Важливою справою свого життя вважав внесок у будівництво Народного коломийського дому. Він мріяв, аби там збирались усі товариства міста, діяла бурса для бідної української молоді. Також планував розмістити в будівлі бібліотеку та музей.
Потреба в Народному домі була пов’язана з бажанням, попри гноблення, відстоювати українську культуру, традиції та мову. В Коломиї було досить багато різних товариств та організацій: філія “Просвіти”, братство св. Архистратига Михаїла, товариство Квітки-Основ’яненка та ін. Вони займались вагомою діяльністю, але потребували дах над головою.
В 1889 почалась активна робота для збору необхідної суми. Отець Йосафат вважав свою участь у будівництві Народного дому справою життя. Він активно збирав кошти. Не один раз чув сміх у свою сторону та розмови про його схибленість. Втім, ніякий моральний тиск не міг похитнути віри та бажання Кобринського.
Отець подбав, аби по церквах та громадських місцях висіли скарбнички для охочих пожертвувати. Сам вклав у будівництво 7850 ринських злотих. Також попросив, аби його зробили членом товариства Руський народний дім.
На цьому допомога отця не закінчувалась. Він часто їздив у тутешні села, аби знайти всі необхідні будівельні матеріали. Просив небайдужих долучатись до доброї справи. Так, вже у вересні 1892 на площу під Народний дім таки приїхали вози з інвентарем. 44 транспортні засоби прибули зі Спасу та Ковалівки, 12 з камінням – з Мишина, а сорок латів твердого каміння – з Рунгурів.
Народний дім отримав свою театральну залу, музей, бібліотеку та промислову школу для бідних дітей. З 1898 отець кожного місяця виділяв на будівництво Народного дому 400 корон. Завдяки Кобринському на будівлю прибули 660 дубів та 50 тонн палива. Вже помираючи, просвітник та просто хороша людина о. Йосафат віддав 1247 корон та 57 сотих власної земельної ділянки для Народного дому.