Йому вдалося вирватися із окупованого російськими солдатами Херсона, «здолавши» при цьому сім ворожих блокпостів. Зараз Євген у безпеці, в Івано-Франківську, куди виїхав після 7 квітня, пише ifrankivchanyn.com.
Він пригадує: у ніч, коли почалася повномасштабна війна рф проти України, він саме повертався з навчання до рідного міста зі столиці. Херсон зустрів його вибухами.
Про все, що пережив, а також мужність українців та влаштовані акції містянами проти окупантів він розказав «Суспільному».
На місто напали
Хлопець пригадує: зранку прокинувся і не міг зрозуміти, чому навколо паніка, аж поки не відкрив телефон. Каже: у Херсоні всюди були черги. Коли допомагав родині закупитися продуктами, раптом почув крики поліцейських, які повідомляли: на місто напали, усім потрібно ховатися в укриття.
Євген добре пам’ятає: поки містяни панікували, на околицях точилися бої з ворогом. При цьому усі силові структури міста «перекинули» до Миколаєва, військкомат працював не належним чином. Охочі йти воювати були, але зброї не вистачало. Наступного дня установу взагалі закрили.
В останній день лютого в місто зайшли російські окупанти. Євген переконаний: можна було відбиватися, але відповідних координаторів не було. Очільник ОДА зник, проте мер та його команда залишились. Вони й створили варту, аби ловити усіх підозрілих. Активістів не бракувало.
Найгірше було те, що у місті почали зникати люди: їх викрадали окупанти, які мали вже підготовані списки, і катували. Гинули і тероборонівці, які відважно протистояли рашистам. Ходити містом було небезпечно ще й через обстріли.
Найбільша паніка
Коли окупанти почали вручати містянам листівки про бандерівців-нацистів, Євген зрозумів: росіяни не можуть здолати опір місцевих. Люди почали виходити на проукраїнські мітинги. Один із найбільших був 13 березня – люди долали страх і виходили, аби вже завтра не опинитися у ХНР. Напроти побачили колаборантів, серед яких – ексочільник міста Сальдо.
Коли ж херсонці дізналися про звірства окупантів на Київщині, були шоковані. Багато містян вирішили покинути Херсон. Допомогу від своїх тоді не пропускали, почалися проблеми з ліками та продовольством. Найгірше, вважає хлопець, на той час було те, що люди почали менше боятися смерті…
Євген під час евакуації також розумів: може і не вижити, адже окупанти почали розстрілювати авто з мирними мешканцями. По дорозі хлопець бачив, як і російських загарбників, так і демотивованих «денеерівців». На блокпостах перевіряли документи, навіть інформацію на ноутбуках. При оглядах у чоловіків шукали татуювання.
Та всі страхи залишились позаду, хлопцеві вдалося добратися до Франківська, хоча багато з його друзів залишились в окупації. Проте які вони були здивовані, коли дізналися, тут з’явилася вулиця Героїв Херсона, навіть просили Євгена зробити фото. Це дуже мотивує, наголошує хлопець, як і те, що Херсон тепер – місто-герой. Тож він переконаний: важливо, аби про місто тепер не забули.